Всеукраїнський конкурс наукових робіт здобувачів вищої освіти «Освіта для сталого розвитку»

Відповідно до Положення проведення Всеукраїнського конкурсу наукових робіт здобувачів вищої освіти «Освіта для сталого розвитку» (Розділ IV. ОЦІНКА КОНКУРСНИХ РОБІТ, наказ Глухівського НПУ ім. О.Довженка №139 від 30.04.2025 р) рецензування наукових робіт здійснюється  за такими критеріями:

– актуальність – 10 балів;

– новизна та оригінальність ідей – 15 балів;

– спрямованість на досягнення цілей сталого розвитку – 20 балів;

– використані методи дослідження – 15 балів;

– теоретичні наукові результати – 10 балів;

– практична спрямованість результатів (документальне підтвердження впровадження результатів роботи) – 20 балів;

– рівень використання наукової літератури та інших джерел інформації – 5 балів;

– ступінь самостійності роботи – 10 балів;

– якість оформлення – 5 балів;

– публікації автора (авторів) – 10 балів.

Всього максимальна оцінка може бути – 120 балів

Схарактеризуємо зміст критеріїв оцінювання:

1. Актуальність проблеми (до 10 балів).

Оцінюється міра обґрунтованості вибору теми, її відповідність сучасним викликам у сфері освіти для сталого розвитку, наукова новизна постановки проблеми, вміння автора визначити суперечності та тенденції розвитку досліджуваного питання. Зокрема чи проблема чітко сформульована, має значний теоретичний і практичний потенціал. Чи демонструє автор глибоке розуміння сучасного стану проблеми через аналіз наукових джерел (українських і зарубіжних). Актуальність підтверджується посиланнями на сучасні дослідження, нормативні документи ООН, ЮНЕСКО, ЄС, МОН України тощо. Виразно окреслено наукові суперечності, прогалини у знаннях або практиці.

2. Новизна та оригінальність ідей (до 15 балів).

Оцінюється ступінь самостійності й творчості автора у постановці наукового завдання, розробленні підходів, гіпотез, методів або рішень; здатність вийти за межі відомих підходів і запропонувати власне бачення розв’язання проблеми в контексті освіти для сталого розвитку. Зокрема, чи містить робота нові наукові або практичні ідеї, які суттєво розширюють або поглиблюють сучасне розуміння проблеми. Чи є самостійна авторська концепція, підхід, модель, методика, інтерпретація або інноваційне рішення. Пропозиції відповідають цілям сталого розвитку (SDGs), можуть бути інтегровані у освітній процес або практику освітніх інституцій. Автор демонструє творчість, критичне мислення та самостійність у формуванні ідей.

3. Спрямованість на досягнення цілей сталого розвитку (до 20 балів)

Оцінюється ступінь інтеграції в роботі ідей, принципів та завдань Цілей сталого розвитку (ЦСР, SDGs), ухвалених ООН, а також здатність автора продемонструвати внесок свого дослідження у формування сталого майбутнього — у соціальному, економічному, екологічному та освітньому вимірах. Важливими є системність, міждисциплінарність, гуманістична спрямованість дослідження та його потенціал для реальних змін у практиці освіти. Чи в роботі чітко й аргументовано демонструється внесок у реалізацію конкретних Цілей сталого розвитку (однієї чи кількох). Чи глибоко автор розуміє філософію сталого розвитку, посилається на міжнародні та національні документи (ООН, ЮНЕСКО, ЄС, Стратегію сталого розвитку України, Стратегію освіти для сталого розвитку ЄЕК ООН тощо). Ідеї дослідження інтегрують екологічний, соціальний, економічний виміри сталості. Є практичні пропозиції або моделі, здатні впливати на формування компетентностей сталого розвитку, зміну поведінкових установок або розвиток сталих спільнот.

4. Використані методи дослідження (до 15 балів).

Оцінюється наукова обґрунтованість і доцільність обраних методів, їх відповідність меті, завданням і логіці дослідження, а також якість реалізації емпіричної частини роботи. Важливими є комплексність, валідність, достовірність і коректність інтерпретації даних, а також уміння автора продемонструвати етапність і системність дослідження. Зокрема, чи комплекс методів, використаний автором, є адекватним поставленим завданням та відповідати експериментальному характеру роботи. Чи методи чітко описані, забезпечено достовірність і відтворюваність результатів. Чи представлено якісний і кількісний аналіз даних з використанням адекватних інструментів (анкети, тести, педагогічні спостереження, інтерв’ю, експерименти тощо). Чи етапи дослідження — констатувальний, формувальний, контрольний — висвітлено повно, з підтвердженням результатів емпіричними матеріалами (зразками робіт, анкетами, діаграмами, статистикою).

5. Теоретичні наукові результати (до 10 балів).

Оцінюється рівень опрацювання теоретичної частини дослідження, глибина аналізу наукових джерел, уміння автора систематизувати, порівнювати, узагальнювати та робити власні висновки на основі опрацьованого матеріалу. Важливими є логічність викладу, аргументованість висновків, використання сучасних теоретичних підходів (українських і зарубіжних), а також оригінальність і наукова культура мислення. Результати теоретичного аналізу має бути подано не лише реферативно, але й супроводжуватися порівняннями, узагальненнями, висновками автора, проілюстровано таблицями, схемами в тексті роботи або в додатках. Важливими є логічність викладу, аргументованість висновків, використання сучасних теоретичних підходів (українських і зарубіжних), а також оригінальність і наукова культура мислення. Зокрема, чи автор не лише узагальнює, а й критично осмислює наявні підходи, виявляє суперечності, формулює власні теоретичні положення або уточнення термінів, понять, класифікацій. Чи є порівняння, узагальнення, висновки, оформлені логічно й аргументовано. Чи простежується зв’язок із концепцією сталого розвитку та сучасними тенденціями освіти.

6. Практична направленість результатів (до 20 балів).

Оцінюється реальна прикладна цінність результатів дослідження, можливість та ефективність їх застосування в освітній практиці, громадській діяльності, екологічному менеджменті чи соціальних ініціативах, пов’язаних із реалізацією принципів сталого розвитку. Враховується рівень розроблення методичних рекомендацій, програм, технологій, інструментів, а також наявність підтвердження впровадження результатів роботи. Зокрема, чи робота має чітко виражений прикладний характер і демонструє реальний внесок у практику освіти для сталого розвитку. Чи представлено авторські дослідження, методичні матеріали,інноваційні педагогічні технології, програми, посібники, дидактичні інструменти, цифрові ресурси або освітні моделі, що пройшли апробацію або впроваджені у діяльність закладів освіти, громад чи організацій. Результати мають соціальний ефект, відображають партисипативний підхід, екологічну та культурну чутливість. Наявне документальне підтвердження впровадження, що підтверджує практичну результативність роботи дає можливість отримати максимальний бал за цей критерій.

7. Рівень використання наукової літератури та інших джерел інформації (до 5 балів).

Оцінюється повнота, різноманітність і якість джерельної бази дослідження, рівень володіння сучасними науковими підходами, здатність автора критично опрацьовувати, аналізувати та інтегрувати інформацію з різних джерел. Враховується актуальність, достовірність і наукова культура використання джерел, зокрема коректність цитування та посилань. Зокрема, джерельна база Джерельна база повна, різнопланова, репрезентативна має характеризуватися різноманітністю та достатньою повнотою: не менше 30-ти джерел, наявність вітчизняних і зарубіжних джерел останніх років, останніх документів у галузі освіти тощо.. Використано сучасні наукові джерела (вітчизняні і зарубіжні), серед яких — актуальні публікації останніх років, міжнародні документи (ООН, ЮНЕСКО, ЄС), нормативні акти МОН України, результати актуальних досліджень. Автор демонструє вміння системно аналізувати джерела, робити зіставлення та узагальнення, критично оцінює позиції різних учених. Цитування виконане коректно, бібліографічний опис оформлено згідно з вимогами.

8. Ступінь самостійності роботи (до 10 балів).

Оцінюється самостійний характер виконання дослідження, дотримання принципів академічної доброчесності, коректність використання джерел, оригінальність авторського підходу до аналізу, узагальнення та інтерпретації результатів. Зокрема аналізується чи робота повністю самостійна, чи усі цитати, запозичення, таблиці чи рисунки належно оформлені із посиланням на джерела. Висновки, узагальнення, рекомендації мають виразний авторський характер. Стиль викладу послідовний, аргументація логічна, текст демонструє глибоке розуміння теми та самостійне мислення. Відсутні будь-які ознаки плагіату чи компіляції. Плагіат неприпустимий у будь-якому обсязі. Навіть поодинокі випадки неоформлених запозичень повинні знижувати оцінку.

9. Якість оформлення (до 5 балів).

Оцінюється відповідність оформлення роботи встановленим вимогам (Розділ ІІІ Положення та Додаток 3 до Положення), культура подання тексту, логічність структури, коректність посилань, оформлення списку використаних джерел, наявність усіх необхідних структурних елементів (титульний аркуш, зміст, вступ, розділи, висновки, список літератури, додатки).Також враховується загальна візуальна та стилістична охайність, грамотність і дотримання наукового стилю викладу. Наприклад, робота повністю відповідає встановленим вимогам до структури й оформлення. Текст охайно відформатований, послідовний, без технічних, орфографічних і стилістичних помилок. Усі елементи оформлені коректно (нумерація сторінок, таблиці, рисунки, посилання, додатки). Список використаних джерел складений за чинними стандартами (APA, ДСТУ 8302:2015). Оформлення сприяє легкому сприйняттю змісту.

10. Наукові публікації (до 10 балів).

Оцінюється наявність наукових публікацій автора, що стосуються теми дослідження, їхня рівень (міжнародний, всеукраїнський, регіональний) і престижність видання (збірник категорії Б, включений д баз даних Scopus/WoS, чи конференції), а також відповідність публікації змісту роботи. Публікації враховуються як друковані, так і електронні наукові матеріали, у яких автор продемонстрував власний внесок у дослідження. Важливо враховувати наявність власного наукового внеску студента, а не лише участь у співавторстві. Всі оцінки повинні спиратися на документальні підтвердження публікацій (копії статей, бібліографічні дані, DOI). Стаття у збірнику категорії Б, Scopus/WoS – 10 баів, 1 тези – 3 бали, але за критерій не більше 10 балів.

Обов’язкова умова для членів журі

Будь-яке зниження оцінки за кожним із критеріїв (пункти 1–10) має бути обґрунтоване і відображене у формі рецензії в пункті 11 “Недоліки роботи (пояснення зниження максимальних балів у пунктах 1–10)”.

Члени журі повинні чітко і коректно пояснити які саме недоліки виявлені, чому вони вплинули на зменшення кількості балів, які аспекти роботи не відповідають високим стандартам з точки зору критерію. Це необхідно для: забезпечення прозорості оцінювання, надання здобувачу та керівнику конкретного зворотного зв’язку для вдосконалення роботи, уникнення суб’єктивності або необґрунтованого заниження балів.

Важливо: якщо недоліків немає, пояснення у пункті 11 не обов’язкове — робота оцінюється максимально за критерієм.

Наукова робота присвячена дослідженню можливостей упровадження концепції Green IT у викладання інформатики. Актуальність теми зумовлена потребою сучасної школи не лише забезпечувати формування предметних і цифрових компетентностей учнів, а й виховувати екологічну свідомість та  відповідальність за наслідки використання інформаційних технологій.

Метою дослідження є обґрунтування теоретичних і методичних засад інтеграції «зеленої інформатики» у навчальний процес з інформатики в закладах загальної середньої освіти.

Для досягнення мети визначено такі завдання: проаналізувати науково-методичні джерела з проблеми дослідження; розкрити сутність і педагогічний потенціал концепції Green IT; виявити можливості включення екологічно орієнтованих підходів до вивчення основних тем інформатики; запропонувати методичні прийоми і сценарії організації навчальної діяльності учнів.

Методика дослідження ґрунтується на аналізі та узагальненні наукової й педагогічної літератури, порівнянні сучасних практик викладання інформатики,використанні системного та компетентнісного підходів, а також елементів проєктного та дослідницького навчання.

У роботі подано загальну характеристику зеленої інформатики як інноваційного напряму освіти, визначено її зв’язки з основними розділами курсу інформатики, розроблено методичні орієнтири для формування цифрової та екологічної компетентностей учнів, а також окреслено перспективи розвитку цього напряму в освітньому процесі. Апробація: результати наукової роботи «Сталий розвиток і цифрові технології: Green IT у шкільному курсі інформатики» було впроваджено в освітній процес ліцею №25 міста Житомира упродовж другого півріччя 2024/2025 навчального року (довідка № 281 від 29.08.2025 р.); участь в 2 Міжнародній науково-практичній конференції “Innovations in Science: From Theoretical Foundations to Practical Impact”, 1-3 вересня 2025, Антверпен, Бельгія (https://www.eoss-conf.com/wp-content/uploads/2025/09/Antwerp_Belgium_01.09.25.pdf)

Актуальність дослідження. Формування побутових знань з хімії майбутніх учителів хімії є актуальною проблемою педагогічної освіти, особливо з огляду на необхідність розвитку побутових знань з хімії у сучасних школярів. Сучасні підходи до освіти акцентують увагу на важливості розвитку творчого мислення, інноваційних ідей та здатності до нестандартного підходу у вирішенні наукових і життєвих завдань. Це вимагає від учителя не лише глибокого знання предмету, але й володіння методами, які стимулюють учнів до творчої діяльності.

Виявлені протиріччя визначили проблему дослідження, суть якої полягає у виявленні предмета пізнавальної діяльності у побутових знаннях, її організації як цілісного процесу під час навчання хімії. Вирішення цієї проблеми істотний внесок зробили Л. Величко, О. Ярошенко, О. Бондарчук, Н. Буринська, Л. Величко, Н. Лукашова, Ф. Боєчко, В. Найдан, А. Грабовий. та ін. Ними були розроблені питання, що стосуються структури діяльності, запропоновано методи та засоби формування окремих компонентів пізнавальної діяльності, виявлено операції, форми та види мислення, запропоновано способи управління розумовим розвитком учнів при навчанні різним шкільним дисциплінам, визначено умови злиття в єдиний органічний процес засвоєння знань та формування прийомів розумової діяльності, показано важливість формування трьох рівнів пізнавальної діяльності.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні й експериментальній перевірці визначенні особливості формування побутових знань з хімії учнів, а також визначити ефективні методики, які допомагають реалізовувати творчий потенціал кожного учня на уроках хімії.

Об’єкт дослідження – освітній процес хімії в закладах загальної середньої освіти.

Предмет дослідження – побутові знання учнів з хімії, педагогічні умови формування побутових знань учнів у процесі вивчення хімії.

Дані положення дозволили сформулювати завдання дослідження:

1) виявити методологію дослідження на основі аналізу філософської, науково-педагогічної літератури та практики навчання; провести порівняльний аналіз побутових знань учнів, суспільно-історичного та наукового пізнання з метою виявлення їх подібності, відмінності та особливостей, що важливо для обґрунтування змісту структурних компонентів побутових знань учнів;

2) розробити педагогічні умови формування формування побутових знань учнів у процесі вивчення хімії, встановити закономірності освітнього процесу;

3) експериментально перевірити ефективність педагогічні умови формування побутових знань учнів у процесі вивчення хімії, оцінити повноцінність та методичне забезпечення її здійснення на основі результатів засвоєння учнями предметного змісту, формування навчальних прийомів пізнавальної діяльності різних рівнів та компонентів, що зумовлюють стиль хімічного мислення.

Методи дослідження. Для досягнення визначеної мети і розв’язання поставлених завдань використовувався комплекс методів наукового дослідження: теоретичні – аналіз філософської, психолого-педагогічної, методичної, хімічної літератури і нормативних документів з проблеми дослідження; теоретико-методичний аналіз стану проблеми дослідження у сфері хімічної освіти, узагальнення, порівняння; емпіричні – спостереження, бесіди, анкетування, тестування, для визначення рівнів сформованості мотивів учнів, доведення ефективності дослідницько-експериментальної роботи; методи математичної статистики використано для визначення і узагальнення, якісного і кількісного аналізу експериментальних даних.

Експериментальна база дослідження. Уманський ліцей № 2 Уманської міської ради Черкаської області.

Теоретична значущість дослідження полягає у виявленні основних системно-структурних, психолого-педагогічних та методичних –закономірностей організації педагогічні умови формування побутових знань учнів у процесі вивчення хімії, що дозволяють розробити методичне забезпечення реального процесу навчання хімії; в обґрунтуванні дидактичних засобів забезпечення процесу організації повноцінної пізнавальної діяльності учнів. Підхід до складання сукупності завдань і методику організації формування побутових знань учнів у процесі вивчення хімії, можна використовувати для навчання іншим предметам природничо циклу.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що запропоновано методичне забезпечення цілісного процесу формування побутових знань учнів у процесі вивчення хімії. Розглянуто ключові педагогічні стратегії, зокрема метод проектів, проблемне навчання та інтерактивні технології. На основі експериментальних даних доведено, що використання цих методів сприяє значному підвищенню рівня побутових знань з хімії серед учнів.

У науковій роботі досліджено проблему формування психічної стійкості resilience школярів прифронтових територій в умовах тривалих повітряних тривог як одного з механізмів освіти, спрямованої на сталий розвиток громад, що корелює з ЦСР ООН № 3, 4, 11, 16. Мета роботи полягає у визначенні психолого-педагогічних підходів та освітніх практик, спрямованих на зміцнення психічної стійкості учнів.

Для досягнення мети поставлені завдання: дослідити поняття resilience у психології та педагогіці; визначити проблеми та ризики у формуванні стійкості; систематизувати практики підтримки психічної стійкості; розглянути роль учителя, батьків та громади; запропонувати стратегії формування resilience.

Методика дослідження включає аналіз наукової та методичної літератури, огляд зарубіжного та українського досвіду, узагальнення психолого-педагогічних практик, порівняльний аналіз освітніх програм, моделювання стратегій підтримки психічної стійкості школярів.

Робота містить три розділи: перший висвітлює теоретичні аспекти дослідження; другий присвячений соціально-психологічному портрету школярів у прифронтових умовах, проблемам тривожності та практикам підтримки; третій розглядає психолого-педагогічні технології, роль ключових суб’єктів освіти та освітні програми для розвитку життєстійких громад. Ключові слова: психічна стійкість, resilience, школярі прифронтових територій, освітнє середовище, психологічна підтримка, педагогічні умови, соціальна підтримка, сталий розвиток, інноваційні стратегії

Екологічний стан більшості річок України зазнає суттєвого впливу антропогенних чинників, зокрема техногенного навантаження, що призводить до деградації водних екосистем. У зв’язку з цим зростає актуальність застосування біоіндикаційних методів – доступного та інформативного інструменту оцінки якості водного середовища.

Ця наукова робота присвячена дослідженню екологічного стану річки Рось у межах міста Біла Церква, зокрема в районі витоку водоочисних споруд. Основна увага приділяється аналізу водних макрофітів як біоіндикаторів, що дозволяють оцінити трофічний статус водойми та рівень техногенного навантаження.

Мета дослідження оцінити екологічний стан річки Рось поблизу витоку водоочисних споруд у місті Біла Церква шляхом аналізу макрофітного комплексу та визначення трофічного статусу водного середовища.

Завдання дослідження:

• Визначити особливості застосування фітоіндикації у системі моніторингу водних екосистем;
• Дослідити видовий склад макрофітів на обраній ділянці річки Рось;
• Розрахувати індекс значимості макрофітного комплексу для оцінки екологічного стану;
• Встановити основні джерела техногенного навантаження на досліджувану ділянку;
• Оцінити токсичність води за методом «плаваючих дисків;

За результатами аналізу, водне середовище в районі витоку водоочисних споруд демонструє ознаки евтрофікації, що свідчить про підвищене надходження біогенних речовин та зниження здатності екосистеми до саморегуляції. Ключові слова: макрофіти, біоіндикація, евтрофність, річка Рось, фітоіндикація.

Проблема забруднення навколишнього середовища синтетичними полімерними матеріалами набула глобального масштабу. Щорічно у світі виробляється понад 400 мільйонів тонн пластику, значна частина якого припадає на одноразову упаковку. Традиційні пластикові матеріали на основі нафтопродуктів зберігаються у природі сотні років, накопичуючись у ґрунтах, водоймах та океанах, що призводить до серйозних екологічних наслідків.

У відповідь на цю проблему активно розвивається виробництво біорозкладних пакувальних матеріалів на основі біополімерів (полілактиду, полігідроксіалканоатів, крохмалю тощо). Проте на сьогодні існує значна невизначеність щодо реальних термінів та умов біодеградації таких матеріалів у природних умовах.

Мета дослідження – експериментально перевірити швидкість розкладу біопакетів різних виробників під впливом абіотичних, едафічних та біотичних факторів.

Передбачалося дослідження таких завдань: проаналізувати виробників та склад біопакетів торгових мережах;дослідити періоди розпаду та напіврозпаду досліджуваних біопакетів на дослідних ділянках.

Методи – були закладені 4 дослідні ділянки в с. Яворівка, Черкаська обл. (чорнозем, пісок, суглинок, чорнозем з органікою). Зразки біопакетів розміщувались у мішки-сітки 50×50 см та закопувались у ґрунт. Після 62 діб ділянки розкопано, матеріали зважено, визначено рівень деструкції.

Найвищий рівень розкладу — 70%  зафіксовано на ділянці з чорноземом і органічними рештками. На чорноземі — 50%, суглинку — 30%, піску — 20%. Встановлено, що біопакети дійсно піддаються біологічному розкладу, однак процес суттєво залежить від середовища.

  Структура й обсяг роботи. Робота складається з анотації, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел 16. Загальний обсяг роботи 22 сторінки.
 Ключові слова: Розпад, біопакети, біополімери, диструкція.

Вже протягом тривалого часу спостерігається підвищений інтерес громадськості до будівництва великих водосховищ та їхніх каскадів. Це пов’язано з потребою у виробленні електроенергії, водопостачанні, зрошувальних системах, боротьбі з повенями та інших важливих економічних завданнях. Однак важливо враховувати, що реалізація таких проектів часто призводить до серйозних негативних екологічних наслідків.

Мета дослідження – дослідити альгофлору Канівського водосховища в межах м. Переяслав, що спричинює евтрофікацію р. Дніпро

Для досягнення поставленої мети вирішувались наступні завдання:

1. Дослідити особливості процесів евтрофікації на р. Дніпро;
2. Визначити причини, які впливають на утворення даного явища;
3. Відібрати дослідні зразки води для визначення альгофлори;
4. Проаналізувати та визначити альгофлору, що спричиняє евтрофікацію Канівського водосховища в межах м. Переяслав.

Методи – Для проведення дослідження були зібрані водні зразки, які не мали типового забарвлення. Відбір проб води відбувався за 48-72 годин аналізу у поверхневому шарі водойми у пластиковий посудини об’ємом до 0.5 мл та відразу проводили маркування посуду. Ідентифікація фітопланктону відбувався методом перегляду водоростей під мікроскопом Sigeta під збільшенням 15х8 та 15х40.

  Структура й обсяг роботи. Робота складається з анотації, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 28 сторінок. Ключові слова: евтрофікація, альгофлора, річка Дніпро, Канівське водосховище.

У роботі розглядається роль інтродукції декоративних рослин у формуванні екологічної культури школярів у контексті освіти для сталого розвитку. Підкреслено значення ознайомлення учнів із біоекологічними особливостями інтродуцентів, їхнім адаптаційним потенціалом та декоративною цінністю для розвитку природоохоронного мислення і практичних навичок догляду за рослинами. Особлива увага приділена використанню інтродукованих видів у процесі навчання біології, позакласній роботі та озелененні пришкільних територій. Розкрито можливості інтеграції навчально-дослідницької діяльності з вихованням дбайливого ставлення до природи, відповідальності за стан довкілля та усвідомлення важливості сталого використання природних ресурсів. Представлено рекомендації щодо добору видів декоративних інтродуцентів для шкільних проєктів та формування екологічно доцільних ландшафтних композицій.Ключові слова: інтродукція, декоративні рослини, екологічна культура, освіта для сталого розвитку, шкільне озеленення, біологічна освіта.

Моделювання змагальної діяльності екіпажу «четвірки» К-4 юнаків до 18 років на дистанції 500 м.У сучасному веслуванні вирішальне значення мають не лише фізична підготовленість спортсменів, а й здатність екіпажу зберігати стабільність швидкості та синхронність дій протягом усієї дистанції. Моделювання змагальної діяльності дає змогу визначити оптимальні параметри роботи екіпажу та побудувати ефективну систему підготовки спортсменів до стартів міжнародного рівня.
Мета роботи – визначити модельні характеристики ефективної змагальної діяльності екіпажу байдарки-четвірки (К-4) юнаків до 18 років на дистанції 500 м та обґрунтувати напрями вдосконалення тренувального процесу. Об’єкт дослідження – змагальна діяльність екіпажів К-4 серед юнаків до 18 років.
Предмет дослідження – модель проходження дистанції 500 м екіпажом К-4, яка побудована на основі аналізу часових, технічних і тактичних показників змагань різного рівня. Методи дослідження: аналіз і узагальнення літературних джерел, педагогічне спостереження, відеоаналіз змагальної діяльності, порівняльний метод, математико-статистична обробка результатів.
Основні результати.У ході дослідження проаналізовано результати чемпіонатів світу (2024–2025 рр.) та чемпіонату України серед юнаків до 18 років. Встановлено, що призери мають мінімальну різницю між часом проходження першої та другої половини дистанції (до 2,0–2,5 с), стабільний темп гребків (128–132 гребки/хв) і високу середню швидкість човна (6,5–6,8 м/с). Розроблено узагальнену модель проходження дистанції 500 м екіпажом К-4, яка відображає структуру змагальної діяльності за етапами: старт, стабілізація швидкості, фініш. Практичне значення роботи полягає у можливості використання розробленої моделі під час підготовки юнацьких екіпажів К-4 для контролю ефективності тренувального процесу, корекції індивідуальних завдань спортсменів і планування навантажень.
Ключові слова: веслування на байдарках, екіпаж К-4, юнаки до 18 років, модель змагальної діяльності, швидкісна витривалість, темп гребків, ефективність.

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю інтеграції принципів сталого розвитку у сферу фізичної культури і спорту як ефективного інструменту формування здорового способу життя, соціальної згуртованості, інклюзії та екологічної свідомості населення.
Мета дослідження – обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність впровадження принципів сталого розвитку у спортивно-оздоровчу діяльність Великосеверинівської ТГ.
Завдання дослідження передбачають: вивчення науково-методичних джерел із проблеми сталого розвитку у спорті; визначення особливостей реалізації спортивних заходів громади; оцінку ефективності впровадження інноваційних практик.
Методика дослідження базується на використанні аналізу та узагальнення літературних джерел, документального та порівняльного аналізу, анкетування, статистичних методів. У роботі представлено авторську програму впровадження принципів сталого розвитку у спортивно-оздоровчу діяльність громади, яка включає екологічні, соціальні та освітні компоненти.
Отримані результати підтверджують, що системне застосування спортивно-масових заходів сприяє формуванню культури здоров’я, екологічної відповідальності та громадянської активності, забезпечуючи сталий розвиток територіальної громади.
Ключові слова: сталий розвиток, фізична культура, спорт, громада, інклюзія, екологічна свідомість, соціальна згуртованість, здоровий спосіб життя, спорт для всіх, молодь.

Наукова робота на тему: «Розвиток фінансової грамотності учнів на уроках математики як основа для прийняття відповідальних фінансових рішень в контексті сталого розвитку» (шифр – «Фінансова відповідальність») присвячена дослідженню проблеми розвитку фінансової грамотності учнів на уроках математики як основи прийняття відповідальних фінансових рішень в контексті сталого розвитку.

Актуальність теми зумовлена необхідністю підготовки сучасної молоді до самостійного та відповідального життя в умовах ринкової економіки та динамічних фінансових змін. Впровадження фінансової грамотності у шкільний курс відповідає вимогам Концепції «Нова українська школа» щодо формування ключових компетентностей, зокрема таких як: математична та підприємливість й фінансова грамотність. Шкільний курс математики, завдяки своїй логічній структурі та інструментарію, є найбільш ефективною основою для формування необхідних фінансових знань, умінь та навичок, що забезпечують прийняття відповідальних рішень, важливих для особистого добробуту та сталого розвитку суспільства.

Мета дослідження – визначити та теоретично обґрунтувати шляхи розвитку фінансової грамотності учнів на уроках математики в основній школі з урахуванням принципів сталого розвитку.

Відповідно до мети дослідження були поставлені такі завдання:

1.    Проаналізувати психолого-педагогічну та методичну літературу з проблеми дослідження.

2.    Визначити шляхи навчальної діяльності та розвитку фінансової грамотності учнів на уроках математики в основній школі.

3.    Розробити методичні рекомендації щодо формування фінансової грамотності учнів під час навчання математики в основній школі.

Для досягнення мети та розв’язання завдань використовувалися такі методи дослідження:

Теоретичні: аналіз, синтез, узагальнення та систематизація наукової та навчально-методичної літератури з проблем формування та розвитку фінансової грамотності здобувачів освіти та методики навчання математики.

Емпіричні: педагогічне спостереження за освітнім процесом, анкетування, бесіди (для виявлення поточного рівня фінансової обізнаності учнів); педагогічний експеримент з метою перевірки ефективності розробленої методики.

Математичні та статистичні: кількісний та якісний аналіз результатів експерименту, порівняння даних, графічне представлення.

Загальна характеристика роботи

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

У Розділі 1 висвітлено теоретичні основи дослідження: розкрито сутність ключових понять («фінансова грамотність», «фінансова обізнаність») та визначено дидактичний потенціал задач економічного змісту в курсі математики основної школи.

Розділ 2 присвячено розробці практичної методики. Проаналізовано особливості використання математичних задач фінансового змісту на уроках математики та обґрунтовано форми організації позакласних заходів («Семінар-практикум з MS Excel «Моделювання особистого бюджету»», «Фінансова вікторина/ток-шоу «Що? Де? Коли? про фінанси»»). Здійснено апробацію розроблених завдань і заходів та проаналізовано динаміку зростання рівня фінансової грамотності учнів. Результати роботи підтвердили, що систематичне й цілеспрямоване використання задач економічного змісту та інтеграція позакласних заходів є ефективним засобом розвитку фінансової грамотності учнів, необхідної для прийняття відповідальних фінансових рішень.

Стандарт НУШ та нова модельна програма з іноземних мов одним з основних напрямів навчання іноземної мови в умовах сьогодення визначають формування критичного та креативного мислення учнів, їхньої здатності підходити самостійно і творчо до вирішення проблем, що виникають. У даній роботі акцент робиться на розвитку креативності учнів основної школи, під час якої відбувається закінчення формування усіх основних вмінь, що свідчать про володіння ними достатнім рівнем мовного і мовленнєвого матеріалу, який надасть їм можливість реалізувати власні творчі наміри англійською мовою. На  жаль, традиційні методи навчання не можуть повною мірою реалізувати завдання НУШ з іноземної мови, тому зусилля вчених, методистів та вчителів направлені на пошук засобів мотивації креативності учнів основної школи та розробки нестандартних технологій формування креативних вмінь. У світлі  сказаного можна стверджувати, що дана проблема є актуальною і потребує негайного вирішення.

Мета дослідження – розробити методику формування креативних вмінь учнів основної школи на основі sense-технологій. Для цього нами було вирішено ряд завдань:

– проаналізувати наявну наукову літературу з теми дослідження та вимоги, зазначені у державних документах, що регламентують освіту в Україні;

– вивчити психологічні механізми породження креативних вмінь;

– виокремити креативні вміння, необхідні для учнів основної школи, та охарактеризувати їхню лінгвістичну природу;

– довести доцільність використання sense-технологій для формування креативних вмінь учнів основної школи;

– розробити поетапну методику формування креативних вмінь з використанням sense-технологій та експериментально довести їх ефективність для освіти сталого розвитку в Україні.

Методи дослідження: теоретичні (аналіз наукової літератури з теми дослідження вітчизняних та зарубіжних авторів), емпіричні (спостереження, аналіз підручників для дев’ятого класу для вивчення англійської мови, анкетування, педагогічний експеримент у закладах загальної середньої освіти (ЗЗСО).

У роботі наводяться можливі шляхи вирішення проблеми покращення освіти сталого розвитку України, зокрема на основі формування креативних вмінь, та пропонується покрокова методика їхнього розвитку в учнів основної школи на основі використання sense-технологій.

Результати дослідження було представлено XVI Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції студентів, аспірантів і молодих науковців «Сучасні філологічні дослідження та навчання іноземної мови в контексті міжкультурної комунікації» та опублікована стаття під назвою «Використання sense технологій як засобу формування креативних вмінь учнів основної школи» у збірнику студентських наукових робіт «Сучасні філологічні дослідження та навчання іноземної мови в контексті міжкультурної  комунікації» за заг. ред. В.О. Папіжук, В.В. Жуковської, О.В. Гирина, О.Ю. Кузьменко. – Житомир, 2023. – с. 86 – 90. Ключові слова: креативність, креативні вміння, психологічні механізми, органи чуття, мислення, senses.

Сучасна освіта потребує не лише засвоєння знань, а й формування в учнів здатності усвідомлювати, розуміти й регулювати власні емоції, а також ефективно взаємодіяти з іншими. У контексті сталого розвитку освіти важливо розвивати емоційну зрілість, соціальну відповідальність і толерантність як основу гармонійного співіснування в суспільстві. Саме розвиток емоційного інтелекту є необхідною умовою становлення особистості, здатної до самопізнання, емпатії, моральної поведінки й турботи про інших.

Проблема розвитку емоційного інтелекту молодших школярів широко представлена у працях як вітчизняних, так і зарубіжних учених: П. Саловея, Д. Майєра, Д. Гоулмана, Е. Носенко, Н. Ковриги, які розглядають емоційний інтелект як інтегративну характеристику особистості, що забезпечує емоційну стійкість, соціальну компетентність та успішну адаптацію в суспільстві.

Одним із ефективних шляхів розвитку емоційного інтелекту в початковій школі є впровадження системи занять, побудованих на принципах сталого розвитку освіти, які поєднують елементи арттерапії, казкотерапії, ігрових та інтерактивних методик. Такі підходи сприяють усвідомленню власних емоцій, розвитку емпатії, саморегуляції, формуванню моральних цінностей та позитивного ставлення до себе й навколишнього світу.

Мета дослідження: з’ясування особливостей розвитку емоційного інтелекту дітей молодшого шкільного віку в контексті реалізації концепції сталого розвитку освіти, що передбачає формування емоційно зрілої, соціально відповідальної та екологічно свідомої особистості.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати теоретичні засади концепції сталого розвитку освіти та її зв’язок із розвитком емоційного інтелекту учнів початкової школи.
2. Розкрити психологічні та педагогічні особливості формування емоційного інтелекту дітей молодшого шкільного віку.
3. Дослідити прояви емоційного інтелекту учнів початкової школи за допомогою визначених методів психолого-педагогічного аналізу.
4. Визначити взаємозв’язок між рівнем розвитку емоційного інтелекту та поведінковими проявами молодших школярів у навчальному середовищі.
5. Простежити динаміку розвитку внутрішньоособистісного та міжособистісного компонентів емоційного інтелекту молодших школярів.
6. Розробити практичні шляхи розвитку емоційного інтелекту учнів початкової школи у контексті сталого розвитку освіти.

Методи дослідження: теоретичні (аналіз, синтез, узагальнення наукових джерел), емпіричні (опитувальник Н. Холла, проективні методики М. Нгуєна, Дж. Бука, Т. Котик, А. Луньової), педагогічне спостереження, кількісний та якісний аналіз результатів.

У першому розділі роботи – «Теоретичні основи розвитку емоційного інтелекту учнів початкової школи в контексті сталого розвитку освіти» – розкрито сутність емоційного інтелекту, його структуру, значення для сталого розвитку особистості, проаналізовано психологічні особливості формування емоційної компетентності молодших школярів.

У другому розділі – «Діагностичні методики та практичні шляхи розвитку емоційного інтелекту учнів початкової школи» – представлено результати емпіричного дослідження, описано розроблену систему занять на розвиток емоційної свідомості, емпатії, саморегуляції та позитивної комунікації, визначено ефективність запропонованих педагогічних умов.
Результати дослідження доводять, що цілеспрямований розвиток емоційного інтелекту сприяє формуванню гармонійної, емоційно стійкої, соціально активної та морально зрілої особистості, що відповідає цілям сталого розвитку освіти.

Метою роботи є розробити науково-обґрунтовану методику розвитку культурної обізнаності учнів з використанням візуальних презентацій культурного контенту.

Для досягнення мети визначено такі завдання: з’ясувати сутність поняття «культурна обізнаність» та її компоненти; дослідити вплив вікових і психологічних особливостей учнів середнього етапу; створити систему вправ із використанням візуальних матеріалів; перевірити ефективність запропонованої методики експериментально. 

У дослідженні застосовано теоретичні, емпіричні й статистичні методи: аналіз, синтез, узагальнення, опис, анкетування та навчальний експеримент.

Актуальність роботи полягає у визначенні ключових компонентів культурної обізнаності та створенні системи вправ із використанням розробленої класифікації візуальних презентацій культурного контенту.

Розроблена система може бути використана вчителями англійської мови для підвищення ефективності засвоєння культурного матеріалу, під час розроблення навчально-методичних посібників і курсів підвищення кваліфікації педагогів.

У результаті дослідження доведено, що культурна обізнаність є складовою соціокультурної компетентності. Визначено критерії відбору візуальних матеріалів, розроблено їх класифікацію та підтверджено ефективність методики розвитку культурної обізнаності учнів середньої школи.
Ключові слова: розвиток культурної обізнаності, візуальні презентації, критерії відбору, соціокультурні знання, соціокультурна компетентність, навчання англійської мови, учні основної школи.

Актуальність дослідження органічно пов’язана з необхідністю досягнення ключових Цілей сталого розвитку (ЦСР) ООН в умовах воєнного часу та соціальної кризи в Україні. Сьогодення демонструє невтішні, а почасти надзвичайно сумні й трагічні ситуації дитячих і юнацьких конфліктів, які активно переростають у систематичне цькування й неприкриту агресію. 

Дослідницьку роботу присвячено аналізу шкільного булінгу як феномену насильства в учнівському середовищі.

     Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та дослідити умови, чинники, форми булінгу серед школярів, розробити та апробувати комплексну програму його профілактики засобами фізичної культури і спорту.

Завдання дослідження:

1)схарактеризувати шкільний булінг як феномен насильства в учнівському середовищі;

2) дослідити рівень обізнаності учнів щодо проблем булінгу в шкільному середовищі;

3) розробити комплексну профілактичну програму шкільного булінгу.

Методи дослідження: анкетування, дискрімінантний аналіз, факторний аналіз, компаративний аналіз, аналіз літературних джерел, екстраполяція.

У роботі теоретично обґрунтовано умови та чинники виникнення шкільного насильства, детально описано форми булінгу серед школярів. Вивчено обізнаність учнів щодо проблеми булінгу в шкільному середовищі.

Проаналізовано літературні джерела та статистичні дослідження, у яких розглянуто передумови й особливості проявів цькування серед школярів різного віку, а також наслідки та шляхи подолання булінгу.

Визначено доцільність проведення комплексної профілактичної програми щодо попередження шкільного булінгу, яка містить такі основні положення: анкетування учнів з метою виявлення проявів насильства; семінари з елементами тренінгу для учнів 5 – 11 класів з метою формування в учнів громадянської відповідальності за наслідки асоціального способу життя; активізація залучення дітей до спортивних секцій та проведення різноманітних спортивних заходів.

Розроблено практичні рекомендації для дітей та батьків щодо уникнення булінгу в освітньому середовищі.

Отже, розроблення та реалізація дієвих методів попередження й корекції девіантної, агресивної поведінки є першочерговим науковим завданням для забезпечення інклюзивності, безпеки та благополуччя в українському суспільстві, що є основою для досягнення згаданих Цілей сталого розвитку.
Ключові слова: булінг, агресія, цькування, фізичне і психологічне насильство, жертва, профілактика, фізична культура, спорт.

У сучасних умовах освітнього простору особлива увага приділяється формуванню здоров’язбережувальної компетентності майбутніх педагогів, зокрема вчителів біології. Біологічна освіта має потужний потенціал для інтеграції знань про фізичне, психічне та соціальне здоров’я, що дозволяє вчителю не лише передавати наукову інформацію, а й формувати у школярів відповідальне ставлення до власного добробуту.
У процесі професійної підготовки майбутні вчителі біології мають опановувати методики здоров’язбережувального навчання, основи валеології, психогігієни, а також навички створення безпечного, інклюзивного та підтримувального освітнього середовища.
Анотація висвітлює ключові аспекти підготовки педагогів: міждисциплінарний підхід, практичну спрямованість, розвиток емпатії та комунікативної культури. Розглядаються інноваційні форми роботи — інтерактивні модулі, STEM-завдання, кейс-методи — як засоби формування у школярів навичок самозбереження, критичного мислення та екологічної відповідальності. Підготовка вчителя біології до підтримки здоров’я учнів є важливою складовою сталого розвитку освіти.

Актуальність дослідження. Дослідження на тему формування навичок сталого розвитку у дітей старшого дошкільного віку за допомогою екологічної стежини є актуальним і нагальним в сучасних умовах. Наше суспільство все більше звертає увагу на проблеми екології та необхідність формування екологічної свідомості вже з раннього віку. Старший дошкільний вік – є важливим періодом для формування зазначених навичок. У цьому віці вони набувають основні знання та цінності, які будуть впливати на їхнє майбутнє ставлення до природи та навколишнього середовища. Використання екологічної стежини, яка передбачає вивчення природних об’єктів, екосистем, рослин та тварин, може стати ефективним інструментом для навчання дітей екологічній грамотності. Вона дозволяє практично застосовувати знання та вміння, вчить бачити взаємозв’язки у природі та розуміти вплив людини на навколишнє середовище. Крім того, у дітей зростає інтерес до екологічної тематики в суспільстві загалом, що створює додатковий попит на проведення досліджень в цьому напрямі. Тому порушена проблема має значний потенціал для підтвердження актуальності та її важливості в сучасному освітньому просторі.

Метa доcлідження – теоpетично обґpунтувaти тa екcпеpиментaльно пеpевіpити методику фоpмувaння навичок сталого розвитку дітей старшого дошкільного віку засобом екологічної стежини.

Зaвдaння доcлідження:

1. Здійснити психолого–педагогічний аналіз проблеми формування навичок сталого розвитку дітей старшого дошкільного віку.

2. Охарактеризувати особливості та принципи формування навичок сталого розвитку дітей старшого дошкільного віку.

3. Визначити концепти екологічної стежини як засобу формування навичок сталого розвитку дітей старшого дошкільного віку.

4. Дослідити ефективність методики фоpмувaння навичок сталого розвитку дітей старшого дошкільного віку засобом екологічної стежини.

Об’єкт доcлідження – фоpмувaння навичок сталого розвитку дітей старшого дошкільного віку.

Пpедмет доcлідження – методика фоpмувaння навичок сталого розвитку дітей старшого дошкільного віку засобом екологічної стежини.

Методи дослідження, відповідно до етапів його проведення:

− теоретичні: аналіз і синтез психолого–педагогічної літератури з фоpмувaння навичок сталого розвитку дітей старшого дошкільного віку та питань використання екологічної стежини у закладах дошкільної освіти, узагальнення основних положень;

− емпіричні: педaгогічнa діaгноcтикa (спостереження, індивідуальні та групові бесіди, тестові методи (опитування, анкетування), ігри, педагогічний експеримент для вивчення ефективності впровадження методики фоpмувaння навичок сталого розвитку дітей старшого дошкільного віку засобом екологічної стежини (констатувальний, формувальний, контрольний етапи);

− статистичні: кількіcнa обpобкa pезультaтів дослідження.

Пpaктичнa знaчиміcть полягaє у можливоcті викоpиcтaння практичних мaтеpіaлів доcлідження виxовaтелями зaклaдів дошкільної оcвіти при формуванні навичок сталого розвитку дітей старшого дошкільного віку. Екcпеpиментaльнa бaзa доcлідження. Експеримент було проведено в ЗДО «Hello kids», в якому задіяно 20 дітей старшого дошкільного віку, з них: ЕГ – 10 та КГ – 10 респондентів. Cтpуктуpa і обcяг pоботи. Pоботa cклaдaєтьcя з двоx pозділів, виcновків до кожного pозділу, зaгaльниx виcновків, cпиcку викоpиcтaниx джеpел, додaтків. Зaгaльнa кількіcть cтоpінок cклaдaє 35 сторінок, основний зміст роботи 30 сторінок.

Актуальність теми. Повномасштабна агресія в Україні створила стан тривалого стресу, що проявляється через втрату почуття безпеки, вимушене переміщення, розрив соціальних зв’язків, перебування в умовах постійної загрози.   У дітей, які пережили травматичні події, відзначається зниження мовленнєвої активності, небажання вступати у контакт, регрес уже сформованих мовленнєвих умінь або прояви вибіркового мутизму. Це потребує цілеспрямованого логопедичного втручання у поєднанні з психокорекційною підтримкою.

Мета дослідження: визначення впливу психотравматичних ситуацій воєнного часу на мовленнєвий розвиток дітей та обґрунтування ефективних методик їхньої логопедичної психокорекції.

Завдання:

1. Провести теоретичний аналіз впливу військової психотравми на психічний і мовленнєвий розвиток дітей.
2. Здійснити емпіричне дослідження мовленнєвого розвитку дітей шляхом порівняльного аналізу груп.
3. Обґрунтувати ефективність корекційної програми та сформулювати практичні рекомендації.

Об’єкт дослідження – мовленнєвий розвиток дітей у період отримання психотравми.

Предмет дослідження – вплив психотравматичних ситуацій воєнного часу на мовленнєвий розвиток дітей та особливості їхньої корекційної підтримки.
Ключові слова: війна, стрес, психотравма, логопедична психокорекція, корекційно-розвивальні технології.

У науковій роботі представлено аналіз сучасного стану проблеми формування в дітей культури здорового способу життя в психолого-педагогічній теорії, історико-логічний огляд підходів до її рішення; теоретичне узагальнення і нове розв’язання проблеми формування культури здорового способу життя; підтвердження актуальності проведеного дослідження, спрямованого на визначення ефективності педагогічних умов процесу формування в дітей культури здорового способу життя.

З’ясовано, що процес формування в дітей культури здорового способу життя являє собою цілеспрямовану, організовану й керовану взаємодію вчителя школи й учня, що допускає сполучення раціонального, емоційного й поведінкового компонентів. Основною метою його є сприяння в підготовці дитини до майбутнього зрілого життя, спрямованого на формування культури здоров’я, культури здорового способу життя, на пропаганду здорового способу життя серед учнів.

Визначено критерії і показники рівнів сформованості компонентів  культури здорового способу життя, а так само, з огляду на стартовий рівень сформованості досліджуваного феномена й умови ефективності досліджуваного процесу, описані рівні сформованості в дітей культури здорового способу життя: репродуктивного, репродуктивно-креативного й конструктивно-креативного.

Наше дослідження не охоплює всіх можливих напрямків у рішенні поставленої проблеми, але виявлена нами система педагогічних умов може доповнюватися й включати нові аспекти. Думаємо, що отримані результати мають певне теоретичне й практичне значення для вдосконалювання виховання культури, формування в дітей культури здорового способу життя.
Ключові слова: культура, здоров’я, спосіб життя, формування, діти, учні, умови, педагогічні, виховання, культура здорового способу життя.

У роботі досліджено актуальну проблему формування стохастичної грамотності учнів 10–11 класів на основі педагогічно доцільного використання технологій генеративного штучного інтелекту (GenAI).

Мета роботи — розробити та представити у вигляді конкретних методичних розробок систему формування стохастичної грамотності учнів 10–11 класів, що базується на педагогічно доцільному використанні технологій генеративного штучного інтелекту.

Об’єкт дослідження — процес навчання елементів стохастики учнів старших класів закладів загальної середньої освіти.

Предмет дослідження — методичні основи використання технологій генеративного штучного інтелекту для формування стохастичної грамотності старшокласників.

Запропоновано методичну систему, що базується на принципах «педагогічних запобіжників», що унеможливлюють отримання прямої відповіді, «учень як валідатор», що вимагає критичної перевірки згенерованих даних, та глибокої персоналізації навчального контенту. Такий підхід трансформує GenAI з джерела готових розв’язків на потужний інструмент для симуляції експериментів, аналізу даних та дослідницької діяльності.

У роботі представлено конкретні типи завдань для вивчення комбінаторики, теорії ймовірностей та статистики, а також надано рекомендації для вчителів щодо інтеграції запропонованої моделі в освітній процес.

Для досягнення поставлених завдань у дослідженні було використано комплекс методів: теоретичний аналіз та синтез, систематизація та узагальнення, моделювання. 
Ключові слова: стохастична грамотність, генеративний штучний інтелект (GenAI), методична система, педагогічні запобіжники, персоналізація навчання, аналіз даних, критичне мислення, теорія ймовірностей, математична освіта.

Актуальність теми. У сучасному світі відбуваються глибокі трансформаційні процеси, спричинені стрімким розвитком цифрових технологій, що докорінно змінюють структуру суспільного життя. Одним із ключових каталізаторів цих змін є штучний інтелект (ШІ), який дедалі активніше інтегрується у сферу освіти, створюючи нові умови для персоналізованого навчання, індивідуальної підтримки здобувачів освіти та розвитку інклюзивної освіти. Особливої актуальності ця проблематика набуває в контексті трансформації української освіти, коли інклюзивний підхід постає не лише як гуманістична цінність, а як державний пріоритет, закріплений у нормативно-правових актах і стратегічних документах освітньої політики.  

Мета наукової роботи – теоретичне обґрунтування та практична реалізація застосування технологій ШІ в інклюзивній освіті.

Завдання дослідження:

– проаналізувати сучасний стан і тенденції застосування технологій ШІ в інклюзивній освіті;

– охарактеризувати нормативно-методологічні засади стандартизації та адаптації інтелектуальних асистентів в інклюзивній освіті;

– дослідити стан готовності педагогічних працівників до застосування технологій ШІ в інклюзивній освіті;

– розробити освітній комплект «Технології штучного інтелекту в інклюзивній освіті для педагогів закладів загальної середньої освіти».

Методика дослідження: теоретичні (аналіз, систематизація, узагальнення наукових джерел, порівняльний аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду, вивчення нормативно-правових документів і методичних рекомендацій); емпіричні (спостереження, анкетування, апробація розроблених матеріалів, аналіз результатів упровадження).

Загальна характеристика роботи. У першому розділі охарактеризовані теоретичні аспекти застосування технологій ШІ в інклюзивній освіті: проаналізовано ШІ у контексті сучасного науково-освітнього дискурсу; визначено нормативно-методологічні засади стандартизації та адаптації інтелектуальних асистентів в інклюзивній освіті. 

У другому розділі здійснене емпіричне дослідження педагогічних стратегій застосування технологій ШІ у процесі інклюзивного навчання; розроблений освітній комплект «Технології штучного інтелекту  в інклюзивній освіті для педагогів закладів загальної середньої освіти».
Ключові слова: інклюзивна освіта, технології, штучний інтелект, імплементація, педагоги, діти з особливими освітніми потребами, освітній комплект.

З метою реалізації цілі 4 «Якісна освіта» офіційної резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Перетворення нашого світу: Порядок денний в області сталого розвитку на період до 2030 року» від 25 вересня 2015 року,  Державна служба якості освіти України, поставила завдання: зменшення освітніх втрат та освітніх розривів серед різних груп здобувачів освіти, що виникли, зокрема, у зв’язку із епідемією гострої респіраторної хвороби COVID 19, спричиненої коронавірусом  SARS-CoV-2 та збройною агресією Російської Федерації проти України. Виконання завдання потребує оцінки рівня знань здобувачів освіти, виявлення труднощів, з якими вони стикаються в умовах війни та розробки конкретних рішень для їх подолання.

Метою дослідження є розробка методичних засад використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у процесі оцінювання результатів навчання здобувачів освіти з біології в умовах дистанційного навчання. Для досягнення поставленої мети поставлено такі завдання: дослідити методи використання ІКТ у контролі навчальних досягнень та їх ефективність; розглянути програмне забезпечення для оцінювання навчальних досягнень; оцінити переваги та недоліки цифрових методів оцінювання порівняно з традиційними; розробити рекомендації щодо вдосконалення методики використання ІКТ для контролю навчальних досягнень учнів.

З метою всебічного пізнання предмету дослідження та розв’язання поставлених завдань використано комплекс загальнонаукових теоретичних та емпіричних методів.

Виявлено, що оптимальною є комбінована система оцінювання, яка поєднує традиційні методи контролю з цифровими технологіями, оскільки це забезпечує комплексний підхід до оцінювання знань та розвитку ключових компетентностей учнів.
Ключові слова: оцінювання, результати навчання, контроль, освітній процес.

Актуальність дослідження. У сучасному світі концепція сталого розвитку стала глобальним орієнтиром, закріпленим у 17 Цілях сталого розвитку ООН. Освіта для сталого розвитку розглядається як ключ до їх досягнення, адже формує компетентності, необхідні для екологічно, економічно й соціально збалансованого розвитку суспільства. В умовах екологічної кризи – зміни клімату, виснаження ресурсів і зростання кількості відходів – особливого значення набуває формування екологічної компетентності молоді.

Україна, інтегруючись у світовий освітній простір, активно впроваджує принципи сталого розвитку. Концепція «Нова українська школа» визначає екологічну компетентність серед ключових, що відповідають ЦСР 4 (Якісна освіта), 12 (Відповідальне споживання та виробництво) і 13 (Боротьба зі зміною клімату). Недостатній рівень екологічної культури та панування лінійної моделі економіки «виробництво–споживання–утилізація» загострюють екологічні проблеми.

Курс хімії має значний потенціал для формування екологічного мислення та підготовки учнів до переходу до циркулярної економіки. Особливу педагогічну цінність становить інтеграція концепції «Нуль відходів» (Zero Waste), що ґрунтується на принципах Refuse, Reduce, Reuse, Recycle, Rethink. Вона сприяє усвідомленню взаємозв’язку між хімічними процесами, побутовими практиками та екологічною відповідальністю, формуючи компетентності для сталого способу життя та активної участі у вирішенні глобальних екологічних викликів.

Вважаємо, що особливо перспективним є використання цієї концепції у навчанні хімії, де учні можуть не лише зрозуміти наукові основи переробки та утилізації відходів, але й усвідомити власну роль у вирішенні екологічних проблем.

Мета роботи – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність методики розвитку екологічної компетентності учнів 8 класу через впровадження принципів концепції «Нуль відходів» в освітній процес з хімії як складової освіти для сталого розвитку.

Відповідно до мети було визначено наступні завдання:

1. Проаналізувати теоретичні засади розвитку екологічної компетентності учнів у процесі навчання хімії в контексті освіти для сталого розвитку.
2. Дослідити освітній потенціал концепції «Нуль відходів» як інструменту освіти для сталого розвитку та можливості її інтеграції у курс хімії закладів загальної середньої освіти.
3. Розробити та теоретично обґрунтувати методику розвитку екологічної компетентності учнів у контексті концепції «Нуль відходів».
4. Експериментально перевірити ефективність розробленої методики.

Методика дослідження. Дослідження здійснювалося у 2024-2025 навчальному році за методикою, що поєднувала теоретичні та емпіричні підходи в рамках педагогічного експерименту. На початковому етапі проведено аналіз психолого-педагогічної літератури з проблем освіти для сталого розвитку, екологічної компетентності та концепції «Нуль відходів», а також чинної навчальної програми з хімії для 8 класу й методичних матеріалів з метою визначення можливостей інтеграції цих принципів у освітній процес.

Розроблено авторський діагностичний інструментарій – опитувальник для визначення рівня сформованості екологічної компетентності учнів (когнітивний, діяльнісний, ціннісно-мотиваційний і рефлексивний компоненти). Констатувальний етап включав початкове анкетування учнів 8 класу для визначення вихідного рівня сформованості екологічноїкомпетентності компетентності. На пошуковому етапі створено методику її розвитку, що охоплювала систему еколого-орієнтованих хімічних завдань, проєктну діяльність і позакласні заходи, узгоджені з принципами освіти для сталого розвитку. Формувальний етап передбачав упровадження розробленої методики в освітній процес Сумського ЗЗСО №19 та педагогічне спостереження за динамікою результатів.

Після завершення експерименту проведено повторне анкетування з використанням того ж інструментарію, що дало змогу об’єктивно порівняти показники. Емпіричні дані оброблено, проведено відповідні математичні розрахунки та визначено приріст рівня екологічної компетентності за кожним її компонентом, що підтвердило ефективність запропонованої методики у формуванні екологічної компетентності учнів.

Структура роботи: робота обсягом 26 сторінок (крім списку використаних джерел і додатку) складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, що включає 18 джерел та одного додатку. Текст роботи містить 3 таблиці та 4 рисунки.
Ключові слова: цілі сталого розвитку, освіта для сталого розвитку, екологічна освіта, екологічна компетентність, компоненти екологічної компетентності, концепція «Нуль відходів», навчання хімії.

Актуальність теми. Сучасна українська освіта знаходиться в скрутному становищі, спричиненому воєнним часом. Війна суттєво вплинула на психоемоційний стан дітей із розладом дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ). Які в умовах постійного стресу стикаються з посиленням симптомів: зростанням тривожності, імпульсивності, агресивності та труднощами у концентрації уваги. Це створює нові виклики для педагогів і всієї системи освіти, яка має забезпечити не лише доступ до знань, а й психологічну підтримку для кожної дитини.
  Отже, актуальність роботи полягає у необхідності осмислення проблеми навчання дітей із РДУГ в умовах війни, визначення шляхів удосконалення педагогічних практик, системи підтримки спрямованих на забезпечення успішної соціалізації й розвитку кожної дитини.

Мета дослідження: проаналізувати особливості навчання дітей із РДУГ в умовах війни та запропонувати шляхи оптимізації освітнього процесу.

Завдання:

1. розкрити сутність РДУГ та особливості розвитку дітей цієї категорії;
2. дослідити вплив війни на розвиток і навчання дітей з РДУГ;
3. рекомендувати педагогам методики навчання дітей із РДУГ у сучасних умовах.

 Об’єкт дослідження – процес навчання дітей із РДУГ в умовах воєнного стану в Україні.

 Предмет дослідження –  особливості організації навчання дітей із РДУГ в умовах війни.
Ключові слова: РДУГ, війна, психолого-педагогічна підтримка, ІРЦ, індивідуалізація, соціалізація.

Сучасні екологічні виклики – зміна клімату, деградація природних ресурсів, зростання рівня забруднення довкілля – вимагають від суспільства нового рівня екологічної культури та свідомості. Молодь, як майбутні фахівці та громадяни, відіграє ключову роль у формуванні сталого розвитку, тому виховання відповідального ставлення до природи має починатися ще під час навчання. Формування екологічної свідомості сприяє не лише розумінню екологічних проблем, але й розвитку особистісної відповідальності, екологічно доцільної поведінки, здатності приймати зважені рішення у повсякденному житті.

Традиційні форми екологічної освіти часто не забезпечують достатньої мотивації та залучення здобувачів освіти. Саме тому впровадження гейміфікації,  використання ігрових елементів у навчальному процесі набуває особливої актуальності. Гейміфікація підвищує інтерес до навчання, сприяє активній участі, формує внутрішню мотивацію, дозволяє засвоювати складні поняття через практичну взаємодію та емоційний досвід.

Мета роботи – проаналізувати можливості використання гейміфікації як інструменту формування екологічної свідомості учнів і студентів.

Завдання:

1. Розкрити сутність поняття «гейміфікація» та її роль в освіті.
2. Визначити поняття «екологічна свідомість» і чинники її формування.
3. Проаналізувати теоретичні та практичні аспекти використання гейміфікації у екологічній освіті.
4. Сформулювати рекомендації щодо використання гейміфікаційних технологій у навчальному процесі.

Методи дослідження: аналіз наукової літератури, порівняння, узагальнення, систематизація.
Ключові слова: гейміфікація, екологічна свідомість, екологічна освіта, інноваційні технології навчання, мотивація учнів, інтерактивні методи, сталий розвиток, педагогічні інновації

Наукова робота присвячена вдосконаленню підготовки спортсменів в аеробній гімнастиці, де успіх залежить від точності, стабільності та надійності виконання змагальної програми. Актуальність дослідження полягає у необхідності пошуку ефективних методичних підходів для підвищення якості виступів у сучасних умовах конкуренції. Метою є обґрунтування та розробка програми оптимізації тренувального процесу, спрямованої на забезпечення стабільності результатів. Використано аналіз літератури, педагогічні спостереження, експеримент, відеоаналіз і методи математичної статистики.
Отримані результати доводять ефективність комплексного підходу до підготовки, що поєднує фізичні, технічні й психологічні аспекти, сприяючи підвищенню надійності та стабільності виступів спортсменів.
Ключові слова: підготовка спортсменів, стабільність результатів, технічна підготовка, надійність виступів, оптимізація тренувального процесу.

Сучасний рівень спортивних досягнень настільки високий, що наблизитися до нього, а тим більше його перевершити, під силу тільки спортсменам із виключно сильними фізичними та психологічними якостями. Для цього потрібен процес ретельного відбору, який враховує оптимальні фізичні й психічні показники, а також функціональні можливості, важливі для конкретного виду спорту, зокрема волейболу.

Останніми роками спортивна наука й практика активно займається всебічним дослідженням проблем спортивного відбору. Значний інтерес, як із теоретичної, так і з практичної точки зору, викликають праці таких науковців, як: Булатова М.М., Бубка С.Н., Платонов В.М., Ляхова Т.П., Марченко В.А., Прокоф’єва Л., Ruud J.R. Den Hartigh та ін.. На думку багатьох спеціалістів, спортивний відбір – це сукупність заходів, спрямованих на виявлення спортсменів, які мають здібності до змагальної ігрової діяльності та володіють фізіологічними характеристиками, що забезпечують високу надійність навичок і максимальну ефективність.

Волейбол є одним із найпопулярніших видів спорту як серед дітей, так і серед дорослих. Проте інтерес до цієї гри буде більш сталим і фундаментальним за умови врахування індивідуальних особливостей гравців.

Підготовка спортсмена в волейболі має багаторічний характер. Розпочинати тренувальний процес рекомендується у віці 10-12 років, адже пізніший старт може значно знизити ефективність підготовки. У цьому контексті особливого значення набувають глибоке вивчення індивідуальних характеристик спортсменів та розробка обґрунтованих підходів до проведення спортивного відбору для занять волейболом. Таким чином, проблема якісного відбору дітей на етапі початкової підготовки є актуальною.

Мета роботи – визначення і теоретичне обґрунтування методики відбору дітей, які займаються волейболом на етапі початкової підготовки.

Відповідно до поставленої мети в процесі дослідження були вирішені наступні завдання:

1. Проаналізувати науково-методичну літературу з питань методики відбору дітей, які займаються волейболом на етапі початкової підготовки.

2. Розробити та обґрунтувати методику відбору дітей, які займаються волейболом на етапі початкової підготовки.

3. Оцінити ефективність методики відбору дітей, які займаються волейболом на етапі початкової підготовки.

Методи дослідження: аналіз літератури з проблеми дослідження; педагогічне спостереження; педагогічний експеримент; тестування рівня фізичних якостей, комплекс ігрових тестів; антропометричні виміри – довжини і маси тіла обстежуваних; анкетування; методи математичної статистики. 

Об’єкт дослідження – навчально-тренувальний процес юних спортсменів, які займаються волейболом на етапі початкової підготовки.

Предмет дослідження – методика відбору дітей до секції волейболу на початковому етапі тренувального процесу.

Наукова новизна дослідження полягає в аналізі, обґрунтуванні й розробці методики відбору дітей до секції волейболу на початковому етапі тренувального процесу.

Дослідження проводився в три етапи на базі Запорізької спеціалізованої школи з поглибленим вивченням іноземної мови №7 протягом вересня-травня 2024-2025 року. Було набрано групу початкової підготовки з 12 спортсменок віком 10-12 років.

На першому етапі – розробка вихідних завдань для проведення дослідження. Аналіз науково-методичної літератури та передового тренерського досвіду.

На другому етапі – проведення дослідження в умовах тренувального процесу спортсменок 10-12 років. Обробка експериментального матеріалу, отриманого в ході експерименту. 

На третьому етапі – оформлення конкурсної роботи.
Практична значущість полягає в тому, що результати досліджень дозволяють рекомендувати даний теоретичний і практичний матеріал для тренерів з волейболі в процесі навчально-тренувальної діяльності.

Актуальність даної теми полягає в тому, що використання волейболу як інструменту залучення учнів до активного способу життя, розвитку навичок самостійного виконання фізичних вправ, а також планування корисного дозвілля, сприяє підвищенню їхньої фізичної підготовленості та є доступним засобом фізичного виховання для школярів.

Шкільний вік являє собою унікальний період у житті людини, оскільки саме в цей час відбувається найбільш активний розвиток різноманітних фізичних якостей. Тому застосування волейболу як засобу вдосконалення рухових здібностей школярів виглядає цілком обґрунтованим.

Мета дослідження: дослідити вплив гри у волейбол на розвиток рухових здібностей школярів 12-13 років.

Відповідно до поставленої мети в процесі дослідження були вирішені наступні завдання:

1. Виявити вплив занять волейболом на розвиток рухових здібностей тих, хто займається.

2. Вивчити особливості рухових здібностей школярів 12-13 років.

3. Дослідити вплив гри в волейбол на розвиток рухових здібностей школярів 12-13 років.

У процесі роботи було застосовано наступні методи дослідження:  аналіз науково-методичної літератури, педагогічне спостереження, анкетування та опитування, педагогічний експеримент, контрольні випробування (тести), методи математичної статистики.

Структура роботи. Конкурсна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел, додатків, представлено 5 таблиць, 8 рисунків, 33 літературних джерела.
Ключові слова: волейбол, рухова активність, шкільний вік, рухові здібності.

У сучасному світі, де питання рівності та недискримінації стають провідними орієнтирами освіти, особливого значення набуває формування в дітей дошкільного віку гендерно-нейтральних уявлень про професії. Адже саме в цей період закладаються основи майбутнього світогляду, уявлень про роль чоловіка й жінки в суспільстві, трудову діяльність та самореалізацію.

Наукова робота присвячена теоретичному обґрунтуванню та експериментальній перевірці ефективності ознайомлення дітей із професіями як дієвого засобу формування гендерної рівності у закладі дошкільної освіти.

Для досягнення мети визначено такі завдання: проаналізувати науково-методичну літературу щодо формування гендерної рівності та ознайомлення дітей із професіями; виявити рівень сформованості уявлень про професії у дітей дошкільного віку; визначити ефективні методи й засоби реалізації принципу гендерної рівності у процесі формування уявлень про розподіл праці й соціальних ролей та експериментально перевірити їх результативність.

Результати дослідження довели, що цілеспрямоване ознайомлення дошкільників із професійною діяльністю дорослих сприяє розвитку поваги до будь-якої праці, формує у дітей відчуття рівних можливостей і позитивне ставлення до професій незалежно від статі.

Практична значущість дослідження полягає у створенні методики гендерно-чутливого ознайомлення з професіями, системи занять, ігор і вправ, які можуть бути використані у повсякденній роботі вихователів, а також у підготовці майбутніх педагогів.
Ключові слова: гендерна рівність, дошкільна освіта, ознайомлення дітей з професіями, стереотипи, трудова діяльність.

Актуальність роботи вмотивовується суперечністю між необхідністю інтеграції принципів сталого розвитку у навчальний процес з метою формування активної громадянської позиції здобувачів освіти та недостатнім рівнем обізнаності здобувачів освіти щодо цих цілей.

Метою наукової роботи є дослідження потенціалу вивчення англійської мови як чинника реалізації цілей сталого розвитку в освітньому середовищі.

У дослідженні розкрито теоретичні засади навчання англійської мови як чинника сталого розвитку в освіті, представлено практичні аспекти його реалізації, а також розроблено рекомендації для вчителів та викладачів англійської мови щодо включення тематики та елементів сталого розвитку до процесу навчання англійської мови. Підкреслено важливість розвитку критичного мислення, міжкультурної комунікації та ціннісного підходу у процесі вивчення мови як засобу формування активної громадянської позиції здобувачів освіти.

Методика дослідження передбачала аналіз, синтез і узагальнення наукової літератури, опитування, анкетування, аналіз результатів спільної діяльності та спостереження за активністю учасників у проєктах COIL з тематики цілей сталого розвитку. Результати дослідження показали, що більшість учасників до початку участі у проєктах не мала чіткого уявлення про сталий розвиток, проте після їх реалізації рівень обізнаності та мотивації суттєво зріс.
Ключові слова: англійська мова, сталий розвиток, підготовка вчителів, освіта, міжкультурна комунікація, активна громадянська позиція.

У науковій роботі досліджено особливості формування педагогічної культури майбутніх учителів у контексті реалізації завдань сталого розвитку. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю переорієнтації сучасної освіти на цінності сталого розвитку, що передбачає гармонійне поєднання професійної компетентності, екологічної свідомості, соціальної відповідальності та гуманістичної спрямованості педагогічної діяльності.

У першому розділі роботи розглянуто теоретико-методологічні засади педагогічної культури, її структурні компоненти (ціннісно-мотиваційний, когнітивний, діяльнісний, рефлексивний і комунікативний) та їх роль у формуванні професійної зрілості майбутнього педагога. Окрему увагу приділено аналізу нормативно-правових документів України.

Другий розділ присвячений емпіричному дослідженню рівня сформованості педагогічної культури студентів та їх готовності впроваджувати принципи сталого розвитку у навчальний процес. Результати анкетування засвідчили наявність базового рівня обізнаності майбутніх педагогів із принципами освіти для сталого розвитку, а також їх позитивну мотивацію до інтеграції цих принципів у педагогічну практику.

Отримані результати мають практичне значення для вдосконалення професійної підготовки майбутніх учителів, розробки освітніх програм і тренінгів, спрямованих на формування цінностей сталого розвитку та підвищення педагогічної культури в умовах сучасних освітніх викликів.
Ключові слова: педагогічна культура, сталий розвиток, освіта для сталого розвитку, професійна компетентність, майбутні вчителі, цінності освіти.

У роботі розглядаються проблема забруднення річки Устя на шляху до досягнення сталого використання водних ресурсів. З’ясовано, що актуальним питанням сьогодення є не тільки оцінка екологічного стану водойми, а й розуміння дій по недопущенню забруднень, відновленню гідроекосистем, розуміння безпосередньої участі людини в цих процесах. Встановлено,  що  основними джерелами забруднення води річки є організовані та неорганізовані скиди стічних вод  категорії НДО і НО.  Проведений педагогічний експеримент, в якому дослідження заключались не тільки в умінні  визначити оцінку якості води, а й у усвідомленні школярів реальної екологічної ситуації, яка існує в місті, шляхах її подолання та вироблення таких рекомендацій, які будуть перешкодою до подальшого погіршення ситуації.
Результати експерименту наглядно свідчить, що додаткові заняття з учнями сприяють не тільки засвоєнню нового матеріалу, а й отриманню нових знань, активізації дослідницької діяльності і, звичайно, підвищенню інтересу до викладання дисципліни «Біологія». Аналіз діагностування знань свідчить, що якісна успішність учнів з предмету «Біологія» зросла на 23,1% і становить 84,6%.
З’ясовано, що Міська рада підписала меморандум про співпрацю з НУВГП для розробки Концепції ревіталізації річки, де метою проєкту є покращення санітарно-екологічного стану водойми, водоохоронних зон та прибережних смуг у межах міста. Визначені основні напрямки відновлення річки для досягнення ЦСР 6. Встановлено, що річка Устя у місті Рівне – це водний об’єкт з навчальним простором і громадським індикатором  того, як  жителі міста поводяться з водою. 
Ключові слова: ціль 6 сталого розвитку, річка Устя, екосистема, якість води, освіта.

Наукова робот присвячена дослідженню проблем сучасної міграції як викликів для освіти в умовах російсько-української війни 2022–2025 рр. на прикладі Чернігівської області. Актуальність теми зумовлена необхідністю забезпечення безперервного навчання дітей-біженців і внутрішньо переміщених осіб, їх адаптації до нового освітнього середовища та реалізації принципів сталого розвитку в кризових умовах.

Метою дослідження є аналіз трансформації освітнього процесу Чернігівщини в умовах війни, виявлення особливостей навчання і підтримки дітей, які постраждали від збройної агресії, та визначення перспектив розвитку освіти регіону.

Основні завдання роботи полягають у з’ясуванні історичних передумов освіти дітей-біженців, характеристиці сучасного стану освітньої системи області, аналізі проблем та можливостей адаптації освітнього середовища до викликів війни.

Методологічну основу дослідження становлять історико-науковий, системний, порівняльний, структурно-функціональний і діахронний методи, що дозволили комплексно розкрити досліджуване питання.

У роботі визначено, що освіта Чернігівщини демонструє здатність до адаптації, поєднання очного та дистанційного навчання, а також потребує посилення психологічної та соціальної підтримки дітей. Отримані результати можуть бути використані у практичній діяльності освітніх установ, при розробці програм підтримки ВПО та підвищенні кваліфікації педагогів.
Ключові слова: освіта, війна, міграція, діти-біженці, внутрішньо переміщені особи, Чернігівська область, сталий розвиток, адаптація, психологічна підтримка

Актуальність дослідження. У контексті сталого розвитку освіти актуалізується потреба у формуванні вчителя нового типу – відкритого до інновацій, здатного до емоційного самоконтролю, позитивного впливу на соціальне середовище та підтримання психологічної рівноваги в освітньому процесі.

Отже, актуальність обраної теми зумовлена необхідністю підвищення якості педагогічної взаємодії, розвитку емоційної культури та забезпечення сталого розвитку освітнього середовища через удосконалення методичних засад підготовки вчителів до ефективної публічної діяльності.

Мета даної роботи – розробити та обґрунтувати методичні підходи до формування техніки емоційного налаштування вчителя на публічну діяльність як важливої складової його професійної майстерності в контексті сталого розвитку освіти.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

1. Проаналізувати психолого-педагогічні основи емоційного налаштування в професійній діяльності педагога.
2. Визначити сутність, структуру та функції техніки емоційного налаштування вчителя.
3. Дослідити вплив емоційної саморегуляції на ефективність публічної діяльності педагога.
4. Розглянути сучасні методичні підходи та технології розвитку емоційної компетентності вчителя.

Методи дослідження: для досягнення поставленої мети та розв’язання визначених завдань використано кілька методів, зокрема: теоретичний аналіз,  синтез, анкетування, спостереження, інтерв’ювання педагогів, психодіагностичні методики визначення рівня емоційної саморегуляції.
Ключові слова: саморегуляція, техніка емоційного налаштування, вчитель,  публічна діяльність педагога.

У дослідженні розкрито сутність, зміст та педагогічний потенціал освітніх практик сталого розвитку як ефективного інструменту подолання когнітивних бар’єрів у школярів під час вивчення біології. 

Метою дослідження є: теоретично обґрунтувати сутність когнітивних бар’єрів в освітньому процесі та визначити потенціал освітніх практик сталого розвитку для їх подолання під час вивчення біології. Для досягнення мети поставлено завдання: проаналізувати сутність поняття «когнітивний бар’єр»; систематизувати класифікацію когнітивних бар’єрів у біологічній освіті; дослідити освітні практики сталого розвитку як ефективний інструмент подолання когнітивних бар’єрів у школярів у процесі вивчення біології.Практичне значення полягає у можливості використання результатів дослідження в діяльності вчителів біології для формування безбар’єрного освітнього середовища, розвитку критичного мислення та екологічної свідомості школярів.

Використано методи дослідження: аналіз і синтез філософської, психологічної, педагогічної та біологічної літератури; систематизація та узагальнення наукових підходів; порівняльно-аналітичний метод – для виявлення особливостей видів когнітивних бар’єрів; системний підхід – для визначення взаємозв’язку між принципами сталого розвитку та освітнім процесом; структурно-функціональний аналіз – для обґрунтування структури освітніх практик сталого розвитку.
Ключові слова: освітні практики сталого розвитку, когнітивні бар’єри, біологічна освіта, критичне мислення, екологічна свідомість, індивідуалізований підхід, діяльнісний підхід, безбар’єрне освітнє середовище, пізнавальна активність, саморозвиток.

У науковій роботі висвітлено методичні засади формування екологічної компетентності учнів старших класів у процесі вивчення біології.

Актуальність теми дослідження. Перехід світової спільноти й окремої держави на модель сталого розвитку суттєво трансформує усі галузі суспільного життя. Оскільки головною умовою сталого розвитку є зміна менталітету зміни, насамперед, стосуються системи освіти, якій належить провідна роль у формуванні світогляду особистості. Ефективним інструментом формування природовідповідного світогляду є екологічна освіта. Найбільш сприятливим періодом для розвитку ціннісних орієнтацій особистості, що визначають характер і способи її взаємодії з природою, є період навчання у закладах загальної середньої освіти. Саме з шкільних лав на все життя у свідомості людини закріплюються такі цінності, як дбайливе ставлення до природи і необхідність раціонального використання природних ресурсів. Це дає підстави стверджувати, що одним із завдань загальної середньої освіти має бути екологічна освіта дітей і молоді.

Відповідно до компетентнісного підходу інтегрованим результатом екологічної освіти є сформованість екологічної компетентності. Значний потенціал для формування екологічної компетентності учнів закладів загальної середньої освіти має навчальний предмет «Біологія». Це актуалізує проблему формування екологічної компетентності учнів у процесі вивчення біології.

Мета дослідження – обґрунтувати методичні засади і розробити методику формування екологічної компетентності учнів старших класів у процесі вивчення біології, експериментально перевірити їх ефективність.

Відповідно до мети сформульовано такі завдання:

– з’ясувати сутність і компонентну структуру екологічної компетентності учнів старших класів; визначити критерії, показники і рівні її сформованості;

– розробити рекомендації для актуалізації екологічної складової у змісті навчального матеріалу з біології;

– розробити методику формування екологічної компетентності учнів старших класів у процесі вивчення біології.

Дослідження здійснювалося у чотири етапи: констатувальний, пошуковий, формувальний та узагальнювальний.

На констатувальному етапі визначено початковий рівень сформованості екологічної компетентності учнів старших класів, сформовано контрольну та експериментальну групи учнів. На пошуковому етапі дослідження розроблено вимоги до відбору змісту екологічної освіти, зміст усіх тем навчального предмета «Біологія і екологія. 10-11 класи» доповнено навчальним матеріалом екологічного спрямування, розроблено методику формування екологічної компетентності учнів старших класів у процедбдлсі вивчення біології. На формувальному етапі дослідження в експериментальних групах була реалізована експериментальна методика формування екологічної компетентності. Під час вивчення усіх тем навчального предмета «Біологія і екологія. 10-11 класи» у змісті навчального матеріалу актуалізувалися екологічні аспекти. В контрольних групах навчання здійснювалося традиційно. Після проведення формувального етапу педагогічного експерименту визначено рівень сформованості екологічної компетентності учнів контрольних та експериментальних груп, зроблено висновок про ефективність обґрунтованих у дослідженні методичних засад і розробленої методики формування екологічної компетентності учнів старших класів. На узагальнювальному етапі дослідження здійснено комплексний аналіз результатів експериментальної роботи і сформульовано висновки.

На різних етапах дослідження було використано такі методи дослідження:

– теоретичні: аналіз, синтез, систематизація, порівняння, узагальнення для з’ясування сутності і компонентної структури екологічної компетентності учнів старших класів, розроблення критеріально-рівневої характеристики її сформованості, відбору змісту навчального предмета «Біологія і екологія. 10-11 класи»; проєктний метод для розроблення методики формування екологічної компетентності учнів старших класів у процесі вивчення біології;

– емпіричні: анкетування і тестування для визначення сформованості екологічної компетентності; педагогічний експеримент для експериментальної перевірки ефективності обґрунтованих методичних підходів і розробленої методики формування екологічної компетентності учнів старших класів;

– математичної статистики: критерій Пірсона (χ²) дляоброблення результатів педагогічного експерименту і підтвердження їхньої статистичної достовірності.

У досліджені екологічна компетентність учнів старших класів закладів загальної середньої освіти витлумачена як інтегративна характеристика особистості, що відображає володіння екологічними знаннями і природовідповідними видами діяльності, непрагматичні мотиви взаємодії з природою та ціннісні орієнтації особистості, що визначають її активну позицію у галузі охорони природи і раціонального використання природних ресурсів, забезпечують здатність застосовувати екологічні знання у життєвих ситуаціях. Інтегрований зміст екологічної компетентності відображають когнітивний, діяльнісний і ціннісно-мотиваційний компоненти. Сформованість цих компонентів характеризують пізнавально-світоглядний, діяльнісно-поведінковий і мотиваційно-ціннісний критерії.

Обґрунтовано, що значний потенціал для формування екологічної компетентності учнів старших класів закладів загальної середньої освіти має навчальний предмет «Біологія». Біологічні знання сприяють розумінню взаємозв’язків у природі, усвідомленню значення живих організмів у житті людини і суспільства в цілому, розумінню екологічних наслідків зменшення біорізноманіття і, таким чином, забезпечують формування ціннісного ставлення до природи і навичок природовідповідної діяльності.

Для формування екологічної компетентності учнів старших класів у процесі вивчення біології зміст усіх тем навчального предмета «Біологія і екологія. 10-11 класи» доповнено навчальним матеріалом екологічного спрямування і впроваджено методику формування екологічної компетентності, що передбачає використання інтерактивних і практичних методів навчання, а також проєктого методу. Актуалізація екологічних аспектів у змісті навчального матеріалу з біології сприяла формуванню екологічних знань, усвідомленню учнями власної причетності до зменшення біорізноманіття та інших змін довкілля, розвитку умінь приймати природовідповідні рішення.

Використання у процесі реалізації експериментальної методики інтерактивних методів навчання (проблемний діалог, взаємне опитування, аналіз ситуацій, мозковий штурм, ігрові методи та ін.) сприяло формуванню в учнів усвідомлених і системних екологічних знань (когнітивний компонент екологічної компетентності). Також інтерактивні методи підвищували мотивацію до навчання, сприяли розвитку позитивного емоційного сприйняття об’єктів природи і суб’єктивного ставлення до них (ціннісно-мотиваційний компонент екологічної компетентності).

Використання практичних методів і виконання навчального проєкту сприяло формуванню в учнів здатності вирішувати задачі екологічного змісту, логічно мислити, включатися у різні види суспільної діяльності (діяльнісний компонент екологічної компетентності). Ефективність обґрунтованих методичних засад і розробленої методики формування екологічної компетентності учнів старших класів у процесі вивчення біології підтверджена результатами експериментальної роботи. Достовірність результатів дослідження підтверджена статистично за допомогою критерію Пірсона (χ²).

Актуальність дослідження. Нова українська школа почала уже сьомий навчальний рік. Вчителі  природничої галузі мають чимало актуальних завдань при проведені своїх уроків. Серед них не тільки оволодіння цілісною системою про живу та неживу природу, але і формування  дослідницьких умінь та навичок,   критичного мислення  та оволодіння екологічною компетентністю. Це потребує відповідного організаційного та методичного підходу. 

Це спонукало нас до визначення такої мети дослідження, а саме, на основі аналізу  теоретичного та практичного досвіду викладання природничої галузі за вимогами НУШ визначити ефективні шляхи реалізації актуальних завдань. Наша мета реалізувалася через ряд завдань:

1. Розкрити теоретичні основи роботи на матеріалі існуючих сучасних досліджень. 
2. Проаналізувати нормативні документи, які розкривають змістове наповнення та вимоги до викладання предметів природничого  циклу. 
3. Ознайомитися з накопиченим досвідом викладання інтегрованих курсів природничої компоненти.
4. Провести дослідження ставлення вчителів практиків до реформування освітньої природничої галузі та запропонувати відповідні методичні  рекомендації.

В ході нашого дослідження ми використали такі методи дослідження: аналіз літературних джерел, спостереження, бесіди, вивчення документації, узагальнення досвіду, анкетне опитування.

В роботі розглянуті такі питання: організаційні засади викладання природничої галузі за вимогами НУШ; реалізація природничої галузі у класах НУШ; експериментальне дослідження ефективності уроків природничої галузі в умовах НУШ. Результати дослідження були оприлюднені на науковій конференції та опубліковані в Альманасі «QN» : збірник наукових праць студентів «Студентський науковий вимір проблем природничо-математичної освіти в контексті інтеграції України до єдиного європейського і світового освітнього простору» (м. Глухів, 15-16 травня 2025р.). Випуск 15. Глухів, 2025.

Актуальність роботи зумовлена необхідністю підготовки молоді до життя і професійної діяльності в умовах сучасного світу, що вимагає формування підприємницької спроможності і фінансової грамотності як ключових компетентностей XXI століття. Дослідження відповідає Цілям сталого розвитку та реалізує наскрізну змістову лінію «Підприємливість та фінансова грамотність» у рамках Концепції НУШ, обґрунтовуючи потенціал інформатики як міждисциплінарної платформи для їхнього формування.

Метою дослідження є аналіз особливостей реалізації наскрізної лінії «Підприємливість та фінансова грамотність» у навчання інформатики у старших класах закладів загальної середньої освіти та у визначенні ефективних педагогічних підходів до впровадження зазначеної компетентності в освітній процес. Особлива увага приділяється інтеграції цифрових інструментів, проєктного навчання, моделювання бізнес-кейсів та симуляцій, що дозволяє реалізувати освітні цілі сталого розвитку через предмет інформатики.

У роботі застосовано комплекс теоретичних методів, включаючи аналіз і систематизацію науково-методичної літератури та європейських нормативних документів, а також практико-орієнтованих методів: педагогічне моделювання (навчальний проєкт «Мій перший стартап»), проєктне навчання, кейс-метод та симуляції. Особливий акцент зроблено на використанні цифрових інструментів для відпрацювання практичних навичок фінансового обліку та soft skills. Теоретичне значення роботи полягає у систематизації науково-методичних засад, а практична цінність – у розробці прикладних дидактичних матеріалів та рекомендацій для вчителів інформатики з метою впровадження компетентнісного підходу.

Розвиток сучасного суспільства підвищує вимоги до рівня освіти й виховання кожного здобувача освіти. У цих умовах суттєвого значення набуває формування в школярів творчого потенціалу, активної життєвої позиції, розвиток у них критичного мислення, дбайливого ставлення до природи, прагнення до її збереження та охорони. Актуальним є ознайомлення учнів зі стратегією сталого розвитку та її цілями. Для втілення цих намірів необхідно підвищити продуктивність уроку різними способами: за допомогою цілого арсеналу методів, прийомів і засобів навчання. 

Школярам нового покоління, які виросли в епоху Інтернету, тяжко оволодіти навчальним матеріалом, ознайомлення з яким здійснюється традиційним шляхом. Вони комунікують зі світом за допомогою коротких повідомлень, відео та блогів, що спричинило появу та використання в освітньому процесі нових засобів навчання, зокрема текстів «нової природи». 

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність застосування новітніх засобів навчання в екологічній освіті учнів 7 класу.

Завдання дослідження: розкрити сутність, завдання і різновиди засобів навчання в освітньому процесі; обґрунтувати методику впровадження новітніх засобів навчання на уроках біології та її значення в екологічній освіті; перевірити наявність кліпового мислення в учнів 7 класу; здійснити експериментальну перевірку ефективності застосування новітніх засобів навчання на уроках біології в 7 класі.

У першому розділі з’ясовано сутність засобів навчання, їх класифікації, функції, з’ясовано поняття та характерні ознаки текстів «нової природи», а також охарактеризовано кліпове мислення учнів як одну з причин появи новітніх засобів навчання в освітньому процесі закладів загальної середньої освіти. 

У другому розділі розкрито методичні особливості впровадження текстів «нової природи» в екологічній освіті учнів та висвітлено результати педагогічного експерименту, де показано динаміку рівня навчальних досягнень та мотивації учнів контрольних та експериментальних класів до і після проведення педагогічного експерименту. Так, в експериментальному класі кількість учнів з високим рівнем навчальних досягнень збільшилась на 4%, з достатнім рівнем – на 12%, з середнім зменшилась на 16%, у контрольному класі зміни несуттєві. Результати дослідження впровадженов Рівненському ліцеї №13 та Рівненському ліцеї «Колегіум», де автор працював на посаді вчителя біології.

У ХХІ столітті в умовах екологічної кризи важливим є свідоме і бережливе ставлення людей до природи, яке повинно формуватися з дитинства, зокрема під час навчання у закладах загальної середньої освіти. 

Специфіка природничої освітньої галузі полягає в ознайомленні учнів з природничими знаннями, формування природничо-наукової картини світу. Особливим завданням вивчення природничих предметів є виховання відповідального ставлення до довкілля та усвідомлення важливості сталого розвитку суспільства. У навчанні природничих предметів учні засвоюють наукові знання про взаємозв’язок природи та суспільства; розуміння цінності природи для суспільства загалом і кожної людини зокрема: опанування норм екологічно доцільної поведінки в довкіллі, розвиток потреби охорони природи. З огляду на це у навчанні біології в закладах загальної середньої освіти особливе місце відводять екскурсіям. 

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати і експериментально перевірити ефективність методики проведення навчальних екскурсій у природу як важливого складника освіти для сталого розвитку.

Завдання дослідження: проаналізувати стан вивчення проблеми в психолого-педагогічній і методичній літературі та практиці роботи закладів загальної середньої освіти; з’ясувати місце і значення екскурсій у навчанні біології, зокрема в контексті освіти для сталого розвитку; схарактеризувати види екскурсій та їхні методичні особливості; розробити методику проведення екскурсій з біології як важливого складника освіти для сталого розвитку; експериментально перевірити ефективність методики проведення навчальних екскурсій у природу.

У першому розділі роботи розкрито сутність екскурсій, їхнє значення як важливого складника освіти для сталого розвитку. У другому розділі описано методику проведення екскурсії і висвітлено результати педагогічного експерименту. У процесі дослідження експериментально підтверджено ефективність методики проведення екскурсій з біології з урахуванням особистісно орієнтованого підходу для підвищення рівня знань учнів з біології та формування їхньої екологічної культури. Так, кількість учнів з високим рівнем знань збільшилась на 11,6%, з достатнім – збільшилась на 7,7%, з середнім рівнем не змінилась, а з початковим – зменшилась на 19,3%.

Входження України до європейського освітнього простору передбачає інтеграцію основних засад сталого розвитку, який забезпечує збалансоване вирішення соціально-економічних завдань, збереження сприятливого стану навколишнього середовища і природно-ресурсного потенціалу в зміст дошкільної освіти. Освіта для сталого розвитку має починатися з дошкільного дитинства. Основним її результатом є сформовані у дітей дошкільного віку навички, орієнтовані на сталий розвиток. У Базовому компоненті дошкільної освіти навички орієнтовані на сталий розвиток схарактеризовані як такі, що виявляються у сформованості в дітей початкових уявлень про сталі дії і поведінку, усвідомленні необхідності збереженні ресурсів планети й особистої причетності до цього; розвиненості ефективних звичок соціальної поведінки, економного споживання ресурсів та збереження природи. Вагомим засобом формування означених навичок у дітей старшого дошкільного віку є гра.

Мета роботи: охарактеризувати й експериментально перевірити методику використання гри у процесі формування навичок, орієнтованих на сталий розвиток у дітей старшого дошкільного віку. 

Завдання: 

1. Проаналізувати психолого-педагогічну літературу з проблеми сталого розвитку, освіти для сталого розвитку, формування навичок, орієнтованих на сталий розвиток, у дітей старшого дошкільного віку та гри. 

2. Схарактеризувати гру як засіб формування навичок, орієнтованих на сталий розвиток, у дітей старшого дошкільного віку. 

3. Розробити діагностичний інструментарій та визначити рівні сформованості навичок, орієнтованих на сталий розвиток, у дітей старшого дошкільного віку. 

4. Перевірити методику використання різних видів ігор у процесі формування навичок, орієнтованих на сталий розвиток, у дітей старшого дошкільного віку.

Методики. У роботі використано комплекс наукових методів дослідження: вивчення, аналіз та узагальнення психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження; педагогічний експеримент; статистичні методи.

Висновки. У роботі теоретично обґрунтовано та експериментально підтверджено ефективність використання різних видів ігор (творчих, ігор з правилами, авторських і традиційних) у процесі формування навичок, орієнтованих на сталий розвиток, у дітей старшого дошкільного віку. Ігри мали зміст, який було зорієнтовано на три складники сталого розвитку – соціальний, економічний і екологічний.

Отримані результати на контрольному етапі експерименту засвідчують позитивний вплив ігор на формування навичок, орієнтованих на сталий розвиток, у дітей старшого дошкільного віку
Розроблені методичні рекомендації можуть використовуватися вихователями в означеному процесі.  Ключові слова: сталий розвиток, освіта для сталого розвитку, навички, орієнтовані на сталий розвиток, гра як засіб формування навичок, орієнтованих на сталий розвиток,  діти старшого дошкільного віку.

У контексті війни освіта для сталого розвитку набуває критичного значення як інструмент формування психоемоційної стійкості, соціальної згуртованості та здоров’я дітей і дорослих. Військові конфлікти спричиняють глибокі психосоціальні та соматичні наслідки, що особливо гостро проявляються у вразливих групах населення. Освітнє середовище, орієнтоване на сталий розвиток, здатне не лише передавати знання, а й підтримувати емоційне благополуччя, розвивати емпатію, критичне мислення та навички адаптації. У роботі розглядаються підходи до інтеграції психосоціальної підтримки в освітні програми, зокрема через інклюзивні практики, екологічну та етичну освіту, а також розвиток емоційної грамотності. Особлива увага приділяється ролі педагогів як фасилітаторів стійкості та безпечного простору.
Анотація окреслює потенціал освіти для сталого розвитку у подоланні наслідків війни, формуванні здорових міжособистісних зв’язків та підтримці цілісного розвитку особистості в умовах кризи.

Актуалізація дослідження. Модернізація освіти можлива сьогодні лише на основі формування й вдосконалення майстерності педагога. У сучасній психології майстерність розуміється як цілісне соціально-психологічне утворення, яке синтезує наукові вміння , навички , знання, методичне мистецтво й особистісні якості, що забезпечують високу ефективність педагогічної діяльності. На сьогодні, у зв’язку із становленням Нової української школи, змінилися уявлення про сутність і структуру педагогічної майстерності. Традиційна освітня парадигма розглядала майстерність як здатність педагога знайти відповідь на питання: чому і як вчити. Сучасна освітня парадигма полягає у відповіді на питання: хто і як стимулює самостійну творчу активність учнів. Педагогічна майстерність сьогодні передбачає наявність у педагога системи якостей, що характеризують його як творчу особистість – ерудиції, креативності, рефлексивності, здатності передбачити й проєктувати тощо. Педагогічна майстерність майбутнього вчителя НУШ передбачає формування й використання педагогом оригінального стилю діяльності, що вирізняється доцільністю й універсальністю.

Сучасна освіта характеризується варіативністю й розмаїттям як в змісті, так і в технологіях, що використовуються в навчально-виховному процесі.

Педагогічну майстерність визначають як пошук нових методів і форм розв’язання численної низки педагогічних завдань з високим ступенем успішності.

Основним характеристиками педагогів-майстрів вважають також уміння в доступній формі викласти складні проблеми, своїм викладанням зацікавити кожного, спрямувати активну діяльність на творчий пошук знань: вміння спостерігати; аналізувати життя учнів, причини тієї чи іншої поведінки, факти і явища, що впливають на її формування; уміння організувати навчальний процес так, щоб кожен учень відчував задоволення навіть тоді, коли треба долати труднощі.

Об’єкт дослідження: це процес професійної підготовки вчителя

Предмет дослідження:  шляхи формування педагогічної майстерності вчителів НУШ

Мета дослідження: виявити основні ознаки, характеристики майбутнього вчителя НУШ, з’ясувати шляхи формування педагогічної майстерності.

Завдання:

                з’ясувати сутність поняття «педагогічна майстерність»;

                розглянути особливості педагогічної майстерності

                виділити вимоги, що ставить Нова українська школа перед вчителем;

                з’ясувати шляхи формування педагогічної майстерності у майбутніх вчителів НУШ.

Актуальність дослідження. Особливості ситуацій, які відбуваються в нашій державі загострили проблему збереження здоров’я громадян. Як зазначалося на зборах НАПН   трагічні події початку ХХІ століття  – АТО, пандемія , масштабне вторгнення росії в Україну,  створили катострофічні наслідки для нашого суспільства, для всіх категорій громадян. Це такі явища як загибель та каліцтво близьких людей, перебування в окупації та полоні, позбавлення власного житла, в зв’язку з цим непередбачене переселення в інші області України або за кордон, вимушена адаптація на новому місці проживання, проблеми з отриманням медичної та соціальної допомоги,  екстремальне запровадження дистанційного навчання в закладах освіти,   життя усіх категорій населення в умовах постійних та довготривалих  повітряних тривог та обстрілів,  перебування без електропостачання та засобів зв’язку , постійні стреси, страхи за життя, депресія – це далеко не все, що  супроводжує життя українців. Переживання таких обставин життя  активізує наявні особистісні ресурси кожної людини. Ми спостерігаємо формування життєстійкості, спротив переліченим життєвим  обставинам, а це базується на міцному ментальному здоров’ї, силі волі, стійкості духу та обов’язковому відновленні навичок здорового способу життя. [18].

 Поведінка особистості є одним із найважливіших чинників, який суттєво впливає на здоров’я людини. Окремі аспекти поведінки проявляють позитивний вплив на зміцнення та збереження здоров’я підростаючого покоління, але може бути і протилежність.

Як зазначає Бабич В.І.« виховання ціннісного ставлення до здоров’я  допомагає зберегти та зміцнити здоров’я , сприяє дотриманню норм здорового способу життя та правил поведінки» [4].

На думку науковців Андрейко Г., Козак Н., Воронцова І.,Влащенко С., Калініна К., які досліджували  зазначену проблему та лікарів практиків  відношення учнів  до свого здоров’я   є першоосновою його здоров’язбереження.  [2,19,17]. Здоров’я дитячих вікових груп дуже важливе адже за оцінкою медичних працівників  близько 70% хвороб  дорослих є наслідком способу життя в дитячі роки.

Аналіз літературних джерел з метою визначення теоретичних основ дослідження показав, що аспекти цієї проблеми досить активно досліджуються і охоплюють широке коло проблем та різні вікові групи. Ми зупинилися на досліджені підліткової вікової групи. Вченими розглядалися такі аспекти цього напрямку:

                Козак Н.Г. доводить, що ціннісне ставлення до здоров’я це має бути необхідна складова виховання підлітків в основній школі[17].

                Харченко А.С. поєднує зусилля психологів та педагогів у вирішенні цієї проблеми, тому визначає психологічні особливості ціннісного ставлення до здоров’я як необхідної складової виховання сучасних підлітків[26].

                Бережна Т.І. у своїх наукових доробках звертає увагу на важливість формування відповідного середовища у закладах освіти, яке сприятиме збереженню здоров’я; [5].

                Андрейко Г. досліджував уяву підлітків про здоровий спосіб життя [2].

                Бабич В.І. пропонує шляхи удосконалення системи  середньої освіти  в напрямку підвищення рівня здоров’я сучасних підлітків [4].  На цій теоретичній основі ми проводили наше дослідження.

До уваги були також взято Принципове положення формування здорового способу життя, які були зазначені в тезах Оттавської Хартії зміцнення здоров’я: « Здоров’я створюється і втрачається людьми  у ситуаціях їхнього повсякденного життя, зокрема, там де вони навчаються, працюють» [13].

Об’єкт дослідження – процес валеологічного виховання учнівської молоді.

Предмет дослідження – норми поведінки підлітків  у використанні принципів здорового способу життя.

Мета дослідження – теоретично та практично  ознайомитися з проблемами використання принципів здорового способу життя підлітками та запропонувати  на цій основі здоров’язбережувальні норми  поведінки.

Завдання дослідження:

1.            Визначити теоретичні основи дослідження.

2.            Охарактеризувати принципи здорового способу життя.

3.            Провести констатувальний експеримент з допомогою анкетного опитування.

4.            Зробити висновки та узагальнення проведеного дослідження та запропонувати здоров’язбережувальні норми поведінки.

Методи дослідження: бесіди, інтерв’ю, анкетування, вивчення документації, аналіз результатів діяльності учнів, узагальнення, математичні методи.

Практична значимість: матеріали можуть бути використані для формування   у школярів уявлення  і поняття  про здоровий  спосіб життя  та сприяння мотивації  дотримання норм і правил  збереження свого здоров’я.

Структура роботи: робота складається з двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.