Починаючи з 2015 року, стало вже традицією кожні два роки зустрічатися в Глухові освітянам і науковцям природничого напряму, щоб обмінятися досвідом, напрацюваннями, досягненнями в контексті наукового і освітнього супроводу стратегії сталого (збалансованого) розвитку України.
Отож, 10-11 жовтня 2019 року на факультеті природничої і фізико-математичної освіти відбулася ІІІ Всеукраїнська науково-практична конференція «ПРИРОДНИЧА ОСВІТА І НАУКА ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ».
Географія учасників широка і різноманітна: Київ, Херсон, Чернігів, Рівне, Луцьк, Полтава, Миколаїв, Львів, Вінниця, Суми, Глухів, Конотоп та інші міста. Всього заявлено 177 учасників конференції. Ось деякі очні вельмишановні представники: Боголюбов Володимир Миколайович, доктор педагогічних наук, кандитат технічних наук, професор, завідувач кафедри загальної екології та безпеки життєдіяльності Національного університету біоресурсів і природокористування України; Божко Світлана Василівна, завідувач Глухівського дошкільного навчального закладу (ясел-садка) «Журавка» Глухівської міської ради Сумської області; Грицай Наталія Богданівна, доктор педагогічних наук, професор кафедри біології та здоров’я людини Рівненського державного гуманітарного університету; Засєкіна Тетяна Миколаївна, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник,провідний науковий співробітник відділу інтеграції змісту загальної середньої освіти, Інституту педагогіки НАПН України; Козленко Олександр науковий співробітник відділу біологічної, хімічної та фізичної освіти Інституту педагогіки НАПН України; Лукаш Олександр Васильович, доктор біологічних наук, професор кафедри екології та охорони природи Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка; Онопрієнко Володимир Петрович, доктор педагогічних наук, професор кафедри екології і ботаніки Сумського національного аграрного університету; Панченко Сергій Михайлович, доктор біологічних наук, начальник науково-дослідницького відділу Гетьманського національного природного парку; Пилипенко Ігор Олегович, доктор географічних наук, декан факультету біології, географії і екології Херсонський державний університету; Пометун Олена Іванівна, доктор педагогічних наук, профессор, член-кореспондент НАПН України; Саєнко Тетяна Василівна, доктор педагогічних наук, професор кафедри екології Національного авіаційного університету; Солона Юлія, аспірантка кафедри біології людини та імунології Херсонського державного університету; Фролов Валерій Федорович, доктор технічних наук, завідувач кафедри екології Національного авіаційного університету та інші.
Конференція охопила широку проблематику екологічної освіти та збалансованого природокористування за напрямами:
- методологія, концептуальні основи сучасних уявлень про взаємозв’язки людини і біосфери в контексті парадигми сталого розвитку;
- проблеми інноваційного розвитку освіти на засадах європейських цінностей та сталого розвитку;
- роль і місце біологічних наук у забезпеченні сталого розвитку та екологічної безпеки;
- роль і місце фізико-математичних наук у забезпеченні сталого розвитку та екологічної безпеки;
- роль і місце суспільно-гуманітарних наук у забезпеченні розвитку суспільства на засадах сталого розвитку.
У процесі роботи конференції узагальнено досвід роботи навчальних закладів України з питань освіти на засадах сталого розвитку та екологічної безпеки; здійснено обмін науковими розробками та пошук нових підходів і шляхів імплементації європейського досвіду у освіту і науку України.
Конференція засвідчила, що:
1) концепція сталого (збалансованого) розвитку об’єднує природничі і гуманітарні предмети в єдину парадигму стратегії коеволюційного симбіотичного розвитку системи «суспільство-біосфера», а саме: людству так господарювати на планеті, щоб задовольнити свої соціально-економічні потреби і дати можливість екосистемам відновлюватися, щоб забезпечити подальший розвиток цивілізації;
2) забезпечення сталого розвитку – це не тільки технічна/технологічна проблема екологічної безпеки суспільства (утилізація промислових/побутових відходів, водоочищення, створення відновлювальних джерел енергії, проблеми агроекології, радіоекології, екотрофології та ін.) для розв’язання якої необхідні нові наукові рішення, технічні засоби чи технології. Для ефективного керування штучними антропогенними екосистемами доцільно задіяти управлінські, освітні, культурні та навіть релігійні надбання цивілізації на засадах сталого розвитку;
3) нині немає альтернативи сталому розвитку у сучасному світі, а oсвітa і прoсвітa є незaмінними засoбами його впровадження в суспільство.
Таким чином, сталий розвиток – це нова світоглядна синергетична парадигма самоорганізації людства у межах біосфери, коли сучасне глобалізоване суспільство в точці біфуркації власного кризового стану вибирає аттрактор – гармонійний соціо-економіко-екологічний розвиток.
Дякуємо учасникам та організаторам конференції. Сподіваємось на плідну співпрацю в майбутньому!
