У початковий період з 1874 р. по 1917 р. в учительському інституті викладалися фізика та математика, як окремі предмети. Щоб піднести рівень навчання в інституті М. С. Григоревським, зокрема, була введена тригонометрія.
У 1874-1917 році в інституті вивчали Закон Божий, педагогіку, російську мову, математику, географію, історію, природничу історію, фізику.
З 1885 року викладачем фізики та природничих наук у Глухівському учительському інституті працював М.Демков. У цей час він опублікував ряд праць з фізики, природознавства та методики викладання природознавства.
У серпні 1917 року інститут був реорганізований у педагогічний з трьома відділами: літературно-історичним, фізико-математичним та природничо-географічним. У цей же час велика увага стала звертатися на глибоке вивчення загальнонаукових і спеціальнопедагогічних дисциплін в теоретичному і практичному плані. Починаючи з першого курсу студентам фізико-математичного відділу читались лекції з філософії, природознавства, які визначали світогляд майбутніх вчителів.
Як згадує Ф.Д. Овчаренко: “після революції випускники інституту стали відомими вченими: академік Академії педагогічних наук С. Г. Шаповаленко, відомий вчений, інженер, винахідник першого кварцового годинника Павло Куровський…Я мав приємну нагоду співпрацювати в Академії наук України з членом-кореспондентом Є. І. Квасніковим, доктором біологічних наук 3.М. Климовицькою, з доктором фізико-математичних наук професором педагогічного інституту М. Ф. Казанським (Київ). Ще чимало випускників Глухівського педагогічного інституту уславили Україну на ниві освіти, культури, науки…З перших днів війни на фронт пішли мої друзі, з якими я працював у Глухівському педінституті, і математик Міша Мацуй, який не повернувся з фронту…” .
У вересні 1933 року Глухівський інститут соціального виховання був реорганізований у педагогічний з трирічним строком навчання. На п’яти факультетах (математичний, фізичний, мовно-літературний, історичний та агробіологічний) здобували освіту майбутні вчителі середніх шкіл.
В 1937 році Глухівський педагогічний інститут був реорганізований у дворічний учительський інститут (у ньому було 2 відділи: фізико—математичний і природно-географічний) мав добре обладнані навчальні кабінети і лабораторії, актовий і спортивний зали, теплицю, читальний зал і бібліотеку, в якій налічувалося понад 100 тис. книг. Щорічно він випускав до 200 учителів 5-7 класів.
Під час фашистської окупації інститут був пограбований, а приміщення перетворені в солдатські казарми. Було знищено понад 60 тис. цінних книг з інститутської бібліотеки (залишилось лише біля 40 тис. книг) і все обладнання навчальних кабінетів та лабораторій (збереглись лише 45 мікроскопів та деякі оптичні прилади, які викладачі під керівництвом директора інституту Д. М. Гарана закопали влітку 1941 року в підвальному приміщенні навчального корпусу).
На початку жовтня 1943 року було оголошено набір студентів.
Влітку 1944 року відбувся випуск 60 молодих спеціалістів, а в 1945 році інститут закінчило вже понад 180 чоловік. Значна частина випускників фізико-математичного і природничо-географічного факультетів інституту одержали призначення на роботу в школах західних областей України. В нелегких умовах перших післявоєнних років сумлінно працювали в інституті і брали участь у роботі курсів перепідготовки вчителів зав. кафедрою фізики Г. Ю. Ілляшенко (пізніше — професор), старші викладачі А. X. Раков, А. О. Ковтуненко, К. Ю. Гриценко та багато інших.
Михайло Богданович у своїх спогадах згадує, що вступив до Глухівського учительського інституту в 1949 році, в тяжкий повоєнний час. “Три факультети тоді тіснилися в одному приміщенні нинішнього корпусу педфаку, оскільки другий корпус був зруйнований і лише декілька аудиторій першого поверху можна було використовувати. Але попри всі негаразди інститут давав міцні знання з математики. На фізико-математичному факультеті склався дружній колектив викладачів і студентів, серед яких було багато фронтовиків. Значною мірою сприяла нашій математичній підготовці праця таких непересічних викладачів, як Василь Миколайович Барановський, Іван Васильович Бурик, Анатолій Хомич Раков. Усі вони були різні за характерами та методичними поглядами, в кожного була своя «метода». Ця різноманітність забезпечувала підготовку випускників до практичної роботи в школі, та й до подальшого навчання. Адже майже кожний п’ятий випускник 1951 року одержав диплом з відзнакою. Переважна більшість однокурсників Богдановича закінчили пізніше педагогічні інститути, а деякі, в тому числі Дмитро Васильович Клименченко, колишній проректор Бердянського педінституту з наукової роботи, досягли значних результатів у науковій роботі”.
Богданович М.В. став викладачем математики та методики математики в Глухівському педагогічному інституті (1958-1962), після закінчення аспірантури в науково-дослідному інституті педагогіки УРСР (1965) працював у ньому завідуючим відділом початкового навчання (1966-1979) та старшим науковим співробітником (І979-1990).
У 1959 році відбувся останній випуск фізико-математичного факультету. З цього року, внаслідок реорганізації, інститут працював у складі тільки одного факультету підготовки вчителів початкових класів – до 1972 року.
Курс фізики в стінах Глухівського педінституту надав імпульс для розвитку творчого потенціалу цілої плеяди відомих учених:
Шаповаленко С.Г., доктор технічних наук, професор, академік АПН СРСР, директор НДІ шкільного обладнання і технічних засобів навчання.
Куровський П.П., талановитий інженер, створив перші вітчизняні кварцові годинники;
Мальцев М.Я., доктор технічних наук , професор, інженер-полковник.
Казанський М.Ф., доктор фізико-математичних наук, професор, завідуючий кафедрою фізики Київського технологічного інституту;
Агалецький П.М., доктор технічних наук, професор, відомий спеціаліст в області метрології, лауреат Державної премії.
У 1972 році інститут почав знову розширюватись: було проведено набір на І курс зі спеціальності “Затальнотехнічні дисципліни і праця”. Відкрився новий факультет — загальнотехнічний. У 1983-1990 роках факультет готував кадри для професійно-технічних училищ за спеціальністю “Викладач-майстер виробничого навчання і технічних дисциплін СПТУ”.
Загальнотехнічний факультет готує за стаціонарною формою вчителів зі спеціальностей: “Праця і фізика”, “Праця і професійне навчання (механізація землеробства)”, “Праця (обслуговуюча) і профорієнтація”.
З 1974 по 2000 рік завідуючим кафедрою фізики Глухівського державного педагогічного інституту ім. С.М. Сергєєва-Ценського (нині Глухівський національний педагогічний університет ім. О. Довженка) працював Кубицький В’ячеслав Антонович (кандидат педагогічних наук (1976), доцент (1986)). Він брав активну участь у семінарах лабораторії науково-дослідного інституту методів і змісту навчання Академії педагогічних наук СРСР, був рецензентом редколегії журналу «Фізика в школі».
В.Кубицький працював над розробкою нових приладів фізичного практикуму, мав авторські свідоцтва на винаходи, є автором навчальних посібників «Практикум з фізики в середній школі», «Сучасний урок з фізики в школі», розробив програму з курсу «Загальна електротехніка», підготував понад 40 науково-методичних статей для вчителів шкіл.
В цей же час в інституті викладали фізико-математичні дисципліни: доценти В.Р. Кумеський (на викладацькій роботі з 1953 року), М.І.Сегеда, В.В. Щербаков (мав багато патентів на винаходи), М.С. Гуренков, М.М. Шамсутдінов, З.Б. Хеіров, Н.І. Горохова, В.М. Маслова, а також викладачі О.М. Магар, Н.А. Лапіна, С.Л. Чернюк.
У 1974 році свою трудову діяльність викладача у Глухівському педагогічному інституті розпочав Волос Микола Петрович. Протягом майже 33-річної трудової діяльності займав посади старшого викладача, доцента, завідуючого кафедрою математики, заступника декана, декана загальнотехнічного факультету закладу.
У 1983 році М.П. Волос захистив кандидатську дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук, у 1989 році йому присвоєно вчене звання доцента. З 1989 року він став проректором з навчальної та наукової роботи, проректором з навчально-методичної роботи, з 2002 р. по 2011р. – першим проректором Глухівського національного педагогічного університету ім. О. Довженка.
М.П.Волос є автором 30 наукових праць, присвячених проблемам механіки деформованого твердого тіла, зокрема: “Вільні коливання нерозрізних пластин з врахуванням деформації поперечного зсуву”, “Варіативність завдань прикладного характеру – один із шляхів індивідуалізації навчального процесу з вищої математики” та ін.
У 2001 році Глухівський університет розпочав підготовку вчителів фізики та математики, було здійснено набір на спеціальність «Фізика і математика» у складі загальнотехнічного факультету. Цей рік можна вважати початком відродження кафедри математики. Перший випуск вчителів фізики і математики було здійснено у 2005 році (через 54 роки після останнього випуску у 1959 році).
У цей період кафедру фізики та математики очолював доцент, кандидат фізико-математичних наук Шелудько Вадим Іванович (працює в університеті з 1993 року). Тема дисертації «Природа і спектрально-кінетичні властивості центрів люмінесценції в полікристалічних сульфатах лужних металів» захищена 24.11.1997 р. Шелудько В.І. разом із Гоменюк О.В. проводить наукове співробітництво з Гамбурзьким інститутом фізичних досліджень Дезі (проводилися експериментальні дослідження на синхрофазотроні).
Потреби педагогічного життя області зумовили необхідність підготовки вчителів математики, і відповідно ліцензування нової спеціальності “Математики”. Тому з 2006 року в університеті готують вчителів математики для середніх шкіл.
У 2009 році кафедру було розділено, так виокремилася кафедра математики та методики викладання, яку очолив Волос М.П., а потім Кугай Н. В. та кафедра фізики та методики викладання, яку очолив Качурик І.І. При реорганізації університету у 2010 році, кафедри фізики і методики викладання, а також математики і методики викладання були включені до складу факультету природничої і фізико-математичної освіти. Цей факультет здійснює підготовку фахівців за спеціальностями “Фізика” (освітньо-кваліфікаційних рівнів “Бакалавр”, “Магістр”), та “Математика” (освітньо-кваліфікаційних рівнів “Бакалавр”, “Магістр” (з 2015)).
З 2015 року кафедри знову було об’єднано, була створена кафедра фізико-математичної освіти та інофрматики.
Завідувач кафедри – Качурик Іван Іванович, доктор фізико-математичних наук, професор. Докторська дисертація «Квантові та ортогональні симетрії у квантовій теорії», захищена: 2003 р., інститут теоретичної фізики НАН ім. М.М. Боголюбова (м. Київ). Нагороди, відзнаки: нагрудний знак «Відмінник освіти України»; почесна грамота Академії педагогічних наук України; член Нью-Йоркської Академії Наук; почесний професор Хмельницького національного університету; лауреат (1 місце) обласного конкурсу наукових робіт у номінації «Фундаментальні дослідження» (2005 р., м. Хмельницький); лауреат премії «Вчені та викладачі» Міжнародної наукової фундації (МНФ), 1997 р.; лауреат міжнародного конкурсу науково-дослідних робіт з фундаментальних напрямів у галузях фізики і математики, МНФ, 1994р. Качурик Іван Іванович є членом редколегії журналу «Науковий вісник Хмельницького національного університету», автор понад 80 наукових робіт з квантової фізики. Товариство молодих учених-фізиків під керівництвом Івана Івановича широко залучає студентів до дослідницької роботи. Науковці школи беруть участь у міжнародному проекті щодо використання електронного синхротрону в м. Гамбурзі на експериментальній станції SUPERLUMI.
В той час на кафедрі працювали 11 досвідчених фахівців, з яких: доктор фізико-математичних наук, професор Качурик Іван Іванович (працює з 2009р.); доценти, кандидати фізико-математичних наук: Шелудько Вадим Іванович (працює з 1993р.) та Гоменюк Ольга Володимирівна (працює з 2006 р.); доценти, кандидати педагогічних наук: Грудинін Борис Олександрович (у 2016р. закінчив докторантуру, нині доктор наук), Кугай Наталя Василівна (у 2017 р. закінчила докторантуру, працює з), Кухарчук Роман Павлович (працює з 1998р.), Бурчак Станіслав Олександрович (працює з 1999р., нині доктор наук, декан факультету технологічної і професійної освіти); кандидати педагогічних наук Заїка Оксана Володимирівна (працює з 2001р.) та Рябко Андрій Вікторович (працює з 2004 р.); асистенти, які закінчили аспірантуру: Сухойваненко Людмила Федірівна (працює з 2009р., нині кандидат наук), Степанченко Олександр Володимирович (працював з 2003р.).
Великий вклад у роботу кафедри вносять старші лаборанти Новіков Сергій Борисович (працює на кафедрі з 1979-1984рр., з 2000р.), Максименко Лариса Василівна (працює з 2001 р.), Прокопець Тетяна Олександрівна (працює з 2010 р.)
На фото зліва на право: перший ряд: Гончарова С.М. (працювала 2008-2015), Конопля В.О. (аспірант кафедри), Прокопець Т.О., Новіков С.Б., Кугай Н.В., Максименко Л.В.; другий ряд: Шелудько В.І., Грудинін Б.О., Степанченко О.В., Заїка О.В., Борисов Є.М. (працював 2008-2017), Рябко А.В, Кухарчук Р.П.,
На факультеті викладається більше 60 фізико-математичних дисциплін, серед яких: алгебра і теорія чисел, аналітична геометрія, дискретна математика, диференціальні рівняння, елементарна математика, математичний аналіз, комплексний аналіз, математична логіка і теорія алгоритмів, числові системи, загальна фізика, квантова фізика, оптика, електродинаміка, астрономія та методика її викладання, інформатичні дисципліни (програмування, архітектура обчислювальних систем та ін).
Викладачі кафедри тісно співпрацюють із Радіоастрономічним інститутом НАН України. Завдяки науковцям РІ НАНУ студенти факультету природничої та фізико-математичної освіти мають можливість ознайомитися з конструкцією та фізико-технічними параметрами українського телескопа ГУРТ та з можливостями вивчення властивостей міжпланетного середовища Сонячної системи на Т-подібному радіотелескопі декаметрових хвиль УТР-2 (система радіоінтерферометрів “УРАН”). Дякуємо академіку НАН України.
Таким чином мета діяльності кафедри: підготовка високопрофесійних та конкурентоспроможних фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів у відповідності до державних стандартів, науково-дослідна робота, культурно-освітня, методична та видавнича робота знаходить свою реалізацію в діяльності членів кафедри. Завдання, які стоять перед кафедрою: забезпечувати наступність наукового знання за допомогою активної наукової роботи зі студентами і молодими вченими, створення умов для розширення їх наукових контактів та опублікування актуальних і значущих результатів їх наукових досліджень повністю виконуються.